Славна стала та кравчина

Славна стала та кравчина, як на Польщу стала,
Вовкулакам, кателикам, мстючи, зраду дала.
Тую зраду, тую зраду, що в мурі, в темниці,
З Наливайка позичала, як з бідной вдовиці.
Вдовин сину, вдовин сину, є ще в тебе браття,
А в братів твоїх, козаків, багацько завзяття.
Сходилися всі козаки, раду положили
Да на раді на поляків поход присудили.
Розходилися козаки із своєї ради,
Вибирали з-під каменів великії клади.
Клади продавали, самопали куповали,
Куповали самопали, в поход виступали.
А попереду всіх Голий соколом літає,
На конику вороному жахом виграває.
Привертали козаченьки порану до Случі
Да з гармати густовали, кателиків звучи.
А ляхи й почули, у отвіт ревнули,
Бодай же їм тяжко й важко, що вони ревнули.
Що вони ревнули, біду провіщали!
А козаки-гайдамаки думали й гадали.
Думали й гадали, думали и гадами,
Тяжко-важко за гетьманом своїм сумовали.
А в Варшаві да на раді да судді судили,
Да спалити Наливайка в волу присудили.
Присудили Наливайка да ляхи спалити,
Присудили козаченьки ляхам відомстити.