Соколоньку-синку чини мою волю

А

«Соколоньку-синку, чини мою волю:
Продай коня вороного, вернися додому».
«Соколихо-мати, коня не продати,
Мому коню вороному треба сінця дати».
«Соколоньку-синку, риб нам не ловити,
Нічого нам їсти - голодом сидіти».
«Соколихо-мати, пусти погуляти,
Буду гулять да гуляти, доленьки шукати».
«Соколоньку-синку! Хіба ж тепер врем'я?»
«Врем'я, мати, врем'я! Орлу раз то врем'я.
Ой привезу, мамо, тобі три жупани,
Да всі тії три жупани всі сріблом поткані;
Ой між тими один жупан із самого хана.
Ой прощай же, моя мамо, піду я до ха[н]а».

Б

«Соколику-сину! Вчини мою волю:
Продай коня, щоб не їздить по чистому полю!»
«Соколихо-мати! Не хочу продати:
Треба мому кониченьку овса й сіна дати!»
«Соколику-сину! Хто буде робити!
Вже прийдеться мені, сину, голодом сидіти!»
«Соколихо-мати! Пусти погуляти!
Буду гулять поденеду, доленьки шукати.
Ой привезу тобі цілі три жупани,
Та щоб були ті жупани серебром заткані!
«Ой між ними один із самого хана,
- Ой доб'юся я до нього, злого бусурмана!
Ой прощай же, мамо, прощай до морозів,
Привезу я худобоньки тобі десять возів!»