Там на полі два явори

Там на полі два явори,
Третій зелененький,
Лежить, лежить а в шпиталі
Жовняр молоденький.
Лежить, лежить а в шпиталі,
Гадає вмирати,
Просить своїх товаришів:
«Дайте неньці знати».
Приїхала стара мати,
Як голуб сивенька,
Пригорнула свого сина
До свого серденька,
Пригорнула, пригорнула
Та й поцілувала:
«Ой сину мій молоденький,
Я тя не пізнала».
«Як ти мене, стара мати,
Маєш пізнавати,
Лежу рочок я в шпиталі
Гадаю вмирати.
Та й маю я, стара мати,
Коня вороного,
Та й маю я, стара мати,
Шабельку до того.
Та най мене не ховають
Ні попи, ні дяки,
Та най мене поховають
Цісарські вояки.
Бо ті попи а ті дяки
То за гроші б'ються,–
Мої вірні товариші
Горілки нап'ються.
Хочу я ся поховати
Близько домовини,
Куди їде стара мати
Та й за сином гине».