Темна хмара наступила, cтав дощик іти

(Пісня про розправу голоти з багачем)

А

Темна хмара наступила,
Став дощик іти:
«Благослови, отамане,
Намет нап'ясти».
Ой нап'яли козаченьки
Червоний намет
Та й п'ють вони горілочку
Ще й солодкий мед.
Усі пани, усі дуки
У наметі сіли,
Наша браття сіромашня
Та і не посміли,
Взяли кварту горілки з жарту
Та й на дощі сіли.
Прийшов же наш пан отаман,
Стало йому жаль,
"Над своєю голотою
Жупан свій розп'яв.
Іде багач, іде дукач –
П'ян валяється,
Із нашої голотоньки
Насміхається:
«За що ж тая голотонька
Напивається?»
Ой як крикне пан отаман
На свою силу:
«Візьміть, візьміть превражу дуку,
Вибийте в шию!»
Один бете за чуприну,
Другий дула 6'є:
«Не йди, не йди, превража дуко,
Де голота п'є!»
Пішов багач, пішов дукач
І неоглядавсь,–
Десятому заказував,
Щоб не насміхавсь.

Б

Ой у лузі над водою
Калина цвіте,
Ой де то наш отаман
З козаками п'є.
Т[а] же він хо[ч] не купує,
Так правди глядить,
Которії лукавії,
Так він велить бить.
Наступала чорна хмара,
Став дощ накрапать,
Ой стали наші козаки
В намет утікать.
Которії багатії –
У намет пішли;
Козаченьки-нетяженьки
Не посміли,
Взяли кварту
Ще й другу з жарту,
На дощі сіли.
А в нашого отамана
Учинився жаль:
Скинув з себе голубий жупан
Та й намет нап'яв.
Прийшов дука, прийшов багач
Та й у порога став,
Із нашого отамана
Сміятися став.
Як крикнув наш отаман
Та на своє військо:
«Озьміть дуку за чуб і руку
Та виведіть вон!»
Один узяв за чуб і руку,
[Другий] дул[а] б'є:
«Ой не ходи, превражий дука,
Де голота п'є».
Добра та[я] бесідонька,
Де отаман п'є,
А ще й лучче, [а] ще й краще,
Де отець і матір є.

В

Та чорная хмара наступає, став дощ накрапать,
Ой благослови, отамане, намет напинать.
Гей, усі пани, усі дуки у наметі сіли,
Наша ж браття голотонька та й не посміли,
А взяли кварту, другую з жарту, на дощі сіли.
Гей, веселая бесідонька, де голота п'є,
А ще лучче, а ще краще, де отаман є:
Ой хоч він не п'є горілоньки, порядок дає.
Як прийшов батько пан отаман, стало йому жаль:
Ой скинув з себе синій каптан, намет розіслав,
Аж іде багач та іде дукач та в порозі став,
Гей, із нашої голотоньки та сміятись начав.
Уже ж багач та уже дукач насміхається:
«Ой за що ж тая голотонька напивається?»
Ой як крикне ж пан отаман а на свою голь:
«Гей, візьміть дуку за чуб, за руку та й виведіть вон!»
Ой один бере за чуб, за руку, другий в шию б'є:
«Гей, не йди, не йди, превражий дуче, та де голота п'є»,
Як пішов багач, як пішов дукач та й не оглядавсь,
Гей, десятому заказував та щоб не сміявсь; -
Як пішов дукач, як пішов багач крутим бережком,
Гей, розчісує чорні кудрі та густим гребішком.

Г

Ой добре, добре
В тім селі жити,
Де отаман є.
Він своїм хлопцям,
Хлопцям-молодцям,
Порядок веде.
Крикнув отаман
На свої хлопці:
«А йдім в коршму пить,
А хто нас займе,
Хто нас зачепе –
Того будем бить!»
Ой пішли хлопці
А в коршму пити.
Напиваються,
А прийшов дука,
Вражий гадюка,
Насміхається.
А прийшов дука,
Вражий гадюка,
Насміхається:
«Ой за що, за що
Бідна шарлота
Напивається?»
Крикнув отаман
На свої хлопці:
«Ви, хлопці мої,
Возьміть багача,
Вражого дукача,
А в руки свої!»
А взяли дуку
За чуб, за руку,
Третій в шию б'є:
«Не йди, багачу,
Вражий дукачу,
Де шарлота п'є!
Не йди, багачу,
Вражий дукачу,
Де шарлота п'є –
Горько заробить,
Сладко проводить,
Всігда дєньги є!»

Д

Із-за гори хмара,
Став дощ накрапать,
Як зібралась голота
Да зібралась сердечна
До шинку гулять.
Да вони з того жарту
Да взяли водки кварту
Та й посіли пить,
Да посіли на лавці
Да й випили по чарці,
Стали говорить:
«Ой хто до нас не прийде
Да шапочки не зніме –
Того будем бить».
Да як прийшов же багач,
Да превеликий дукач,
У порога став;
Да у порога став,
Да шапочки не знявши,
«Здрастуй» не сказав.
Да як крикнув отаман
Та на своїх же хлопців:
«Беріть багача!»
Один бере за руку,
Другий бере за другу,
Третій дула б'є.
«Да, ох, не бийтесь, хлопці
Да превдалі молодці,
З мене кварта йде».
Да бере багач кварту,
Да бере багач другу,
Сам навтьоки йде,
Да кого він не стріне,
То шапочку ізніме,
«Здрастуй» оддає:
«Ой не йдіте ж ви, хлопці
Да превдалі молодці,
Де голота п'є!»

Е

Чорна хмара наступає,
Дрібний дощик йде,
Ой а бідний жовнярина
Ту зброю несе.
«Позволь, позволь, пане капраль,
На мед-вино пійти!»
Ой позволив та пан капраль
На мед-вино йти.
Котрі мають отця, матку,
То ті в корчмі п'ють,
А біднії сиротоньки
На дощі стоють.
Як заглянув пан капраль,
Та стало 'му жаль,
Скинув з себе курманину,
Над ними розпняв.
Як же взяли жовніроньки
Із тої нудності:
«Беріть кварту, беріть другу,
Із тої радості!»
Сидить багач конець стола
Та й поглядається:
«За що тая голотонька
Та напивається!»
Як же крикнув сам пан капраль
На жовніра враз:
«Беріть, беріть багатчика
З-за стола зараз!»
Єден тягне за чуприну,
А другий в карк б'є:
«Най ся багач не дивує,
Що голота п'є!»
Вийшов багач поза село
Та й не оглядався,
Десятому наказовав,
Щоб не сміявся.

Є

Чорні хмари наступають, будуть дощі йти,
Позволь, позволь, пане капраль, на мід-вино йти.
А вкотрого жовняренька отець, мати є,
То той сидить конець стола, мід-горілку п'є.
А котрі знов жовняреньки отців не мають,
То ті стоять на дощику, 'го споглядають.
А як взяли жовняреньки з тої нудності,
Взяли гарнець, взяли другий та й п'ють на дощі.
Ой зробився капралові та великий жаль,
Скинув з себе свою мантлю, над ним[и] розп'яв.
А надійшов багацький син, посміхається:
«За що тая голотонька напивається!»
А як крикнув той пан капраль на жовніри враз:
«Винесіть 'го, жовняреньки, відси та сейчас!»
Один злапав за чуприну, другий в морду б'є –
Най не лізе багацький син, де голота п'є!

Ж

П'ють жовніри мед-горілку, ой п'ють на дощі,
Аж приїхав пан капітан з тої радощі.
Ой приїхав пан капітан та й сі врадував,
Ще й розгорнув зелен жупан, над ними розіп'яв
Та до того два червоних на горілку дав.
П'ють жовніри мед-горілку, напивають сі;
Багацький син іде з коршми, насміхає сі:
«За що тота голотонька напиває сі?»
А як крикнув пан капітан: «Гайда, хлопці враз!
Випровадьте богаченька із коршми зараз!»
Один бере за чуприну другий у карк б'є:
«Не дивуй сі, багацький сину, за що бідний п'є!»

З

Ой хмариться, туманиться,
Буде дощ іти;
«Позволь, позволь, пане капрал,
На мед-вино йти».
«Не позволю, жовпярики,
На мед-вино йти,
Бо як прийде пан капітан,
Буде сварити».
Та як прийшов пан капітан,
Та й ся змилував,
Витягнув він штири леви,
На мед-вино дав.
Ой п'ють вони горівочку,
Напиваються.
Іде багач дорогою,
Насміхається.
Ой як крикнув пан капітан:
«Гура, хлопці, враз!
Беріть того багачика
До коршми зараз».
Один веде за рученьку,
Другий б'є в лице.
«Не дивуйся, багачику,
За що жовняр п'є,
Бо наш тато на жовняра
Податки дає».

И

Ой наступила та чорна хмара,
Став дощ накрапать...
Ой там збиралась бідна голота
До корчми гулять.

Пили горілку, пили й наливку,
Ще й мед будем пить,
А хто з нас, братця, буде сміяться,
Того будем бить!

Ой іде багач, ой іде дукач,
Насміхається:
"Ой за що, за що вража голота
Напивається?"

Ой беруть дуку за чуб, за руку,
Третій в шию б’є:
"Ой не йди туди, превражий сину,
Де голота п’є!"

Запис історичної пісні “Темна хмара наступила, cтав дощик іти” у виконанні хорової капели “Дударик”

Запис історичної пісні “Темна хмара наступила, cтав дощик іти” у виконанні колективу з Черкаської області