Туман поле покриває

Туман поле покриває,
Де козак [той] проїжджає,
Ой виїхав край могили,
Край могили-верховини:
«Ти, могило-верховино,
Чом ти рано не горіла?»
«Бо я кров'ю окипіла».
«Ой якою?» – «Козацькою,
Половина із лядською».
Ой йдуть ляхи на три шляхи,
А козаки на чотири,
А татари поле вкрили.
За татарами вози ідуть,
За возами кінь турецький,
На тім коню син козацький,
В правій ручці шаблю держить,
А з тій шаблі кров[ця] тече.
Їде мати, ревне плаче,
Сво[є] житт[я] проклинає,
Свого сина не пізнає.
Сидить ворон над скалою,
Похитує головою:
«Ой я твого сина знаю,
Три раз на день попас маю,
З лоба очі вибираю.
Іди, мати, додомочку,
Візьми піску в праву ручку,
Посій його в городечку,
Як той пісок вгору зійде,
Тоді твій син к тобі прийде».