В Цариграді на риночку

(Пісня про Байду)

А

В Цариграді на риночку
Та п'є Байда мед-горілочку;
Ой п'є Байда та не день, не два,
Не одну нічку та й не годиночку;
Ой п'є Байда та й кивається,
Та на свого цюру поглядається:
«Ой цюро ж мій молодесенький,
Та чи будеш мені вірнесенький?»
Цар турецький к ньому присилає,
Байду к собі підмовляє:
«Ой ти, Байдо та славнесенький,
Будь мені лицар та вірнесенький,
Візьми в мене царівночку,
Будеш паном на всю Вкраїночку!»
«Твоя, царю, віра проклятая,
Твоя царівночка поганая!»
Ой крикнув цар на свої гайдуки:
«Візьміть Байду добре в руки,
Візьміть Байду ізв'яжіте,
На гак ребром зачепіте!»
Ой висить Байда та й не день, не два,
Не одну нічку та й не годиночку;
Ой висить Байда та й гадає,
Та на свого цюру споглядає,
Та на свого цюру молодого
І на свого коня вороного:
«Ой цюро ж мій молоде[се]нький,
Подай мені лучок та тугесенький,
Подай мені тугий лучок
І стрілочок цілий пучок!
Ой бачу я три голубочки –
Хочу я убити для його дочки.
Де я мірю – там я вцілю,
Де я важу – там я вражу!»
Ой як стрілив – царя вцілив,
А царицю в потилицю,
Його доньку в головоньку.
«Отто ж тобі, царю,
За Байдину кару!
Було тобі знати,
Як Байду карати:
Було Байді голову істяти,
Його тіло поховати,
Вороним конем їздити,
Хлопця собі зголубити».

Б

ОЙ у лісі, в Берестечку,
Там стояла коршомка на грудочку,
Там пив-гуляв Байда мед-горілочку
Не їдну ночку-годиночку.
Ох, аж приїхав цар турецький:
«Здоров, здоров, Байда молодецький!
Покинь, Байдо, пить-гуляти,
Бери мою дочку та йди царювати!»
«Твоя дочка поганая,
Твоя віра проклятая!»
[Ой як] крикнув цар турецький
[Та] на свої слуги, слуги молодецькі:
«Возьміть Байду ізв'яжіте,
За ліве ребро гаком зачепіте!»
Взяли Байду ізв'язали,
За ліве ребро гаком пройняли.
«Пусти, царю, погуляти,
Ті пташечки постріляти».
Стрелив Байда із лука -
Попав царя помежи уха,
[А] царицю – в потилицю,
[А] цареву дочку - в саму головочку.
«Не хтів, царю, Байду карати,
Тепер, царю, будеш пропадати!
Не хтів, царю, Байду вчити,
Тепер, царю, будеш в сирій землі гнити».

В

«Ой Байда ж мій, Байда, Байда молоденький,
Буде з тебе, Байда, та козак войненький;
А я за тебе, Байда, та дочку оддам».
«Я твоєї дочки та не хочу брати,
Бо твоя дочка та погана,
А твоя віра та проклята».
Ой розгнівався та та[тар]ський цар
Та закинув Байду у темну темницю,
У пустильницю.
Сидить Байда ні день і ні два,
Ні однії нічки,
Та зробив же Байда три стрілочки,
Та набачив Байда в морі три лебедочки.
«Ой уб'ю, уб'ю царю на вечерю,
А цариці та ще на печеню,
А царевій дочці та на вечорниці».
Поїхав цар та на погуляння,
Та узяв Байду на любовання.
Як натягне Байда та тугенький лук,
Як ударив царя посеред чола,
А царицю у потилицю,
А цареву дочку по білому личку...
«От тепер хоть суди судіте,
Хоть голову зніміте».

Г

Ой задумав Байда
Турка вбити
Та й почав удень і вніч
Горілку пити.

Ой і п'є ж Байда
Горілочку
Та й не день, не два,
Та й не одну ночку.

Ой поїхав Байда
На поромі
З дніпрового гирла
В турецькі хороми.

Ой сів же Байда
В темну н[о]чку
Та проти будинка
На кілочку.

Ой прийшов до його
Цар турецький:
«Ой чого ж ти висиш,
Байда молодецький?»...

«Та вражі турки
Мене спохватили
Та й за ребра боком
На кіл почепили.

Ой висю ж я, царю,
На кілочку
Та й не день, не два,
Та й не одну ночку.

Ой позволь же, царю,
Мені встати,
Тобі на вечерю
[Голубочка] зняти».

Ой узяв же Байда
Лук у руку
Та й попав цареві
Проміж сам[і] вух[а].

Ой узяв же Байда
Патерицю
Та й попав царицю
Прямо в потилицю.

Ой царицю
В потилицю,
А цареву дочку -
Прямо в головочку.

«Та тобі ж, царю,
В сирій землі гнити,
Байді молодому
Мед-горілку пити!»

Д

Ой п'є Байда мед-горілочку
Та не день, не два, ані одну нічку.
Прийшов до його цар турецький:
«Ой що ж ти робиш, Байдо молодецький?»
«Ой п'ю, царю, мед-горілочку
Та не день, не два, та й не одну нічку».
«Покинь, Байдо, байдувати,
Сватай мою дочку та йди царювати».
«Твоя дочка поганая,
Гей, твоя віра, віра проклятая!»
Ой як крикне цар турецький
Та на свої слуги, слуги молодецькі:
«Візьміть Байду та з[в]'яжіте,
Та й за ребро гаком, гаком зачепіте!»
Взяли Байду та з[в]'язали,
Та й за ребро гаком, гаком зачіпали.
Висить Байда на дубочку
Та не день, не два, та й не одну нічку.
Прийшов до його цар турецький:
«Ой що ж ти бачиш, Байдо молодецький?»
«Бачу я, царю, два дубочки,
А на тих дубочках сидять голубочки.
Позволь, царю, лучка зняти,
Тобі на вечерю голубочка зняти».
Ой як стрельнув Байда з лука
Та попав царя поміж самі вуха,
А царицю в потилицю,
А цареву дочку в саму головочку.
«Тобі, царю, в землі гнити,
Байді молодому мед-горілку пити!»

Е

«Ой ти, Байдо молодесенький,
Єсть у тебе рицар та славнесенький,
Возьми у мене дочку да царівночку,
То будеш ти царем, превеликим паном,
Да й на моїм місті славним государом!»
«Є у тебе дочка да [п]лю[г]авая, ще й препоганая».
Да крикнув цар на свої гайдуки:
«Да вхватіте Байду хорошенько в руки!
Да вхватіте, да і накажіте;
Да вхватіте Байду, на крюк ребра
Байду почепіте!»
«Ой ти, хлопчику малесенький,
Да подай лучок да тугесенький,
Ще й три стрілочки!
Да заглянув я й а три голубочки,
Да і уб'ю царю на вечерю
І на печеню, на жареню».
Як ударив царя да посеред чола,
[А] стару царицю да й у потилицю,
[А] царівночку да і в головочку:
«Оце тобі, царю, да за тую кару!
Було б тобі знати, як Байду карати,
Лучче було б знати, з пліч головку стяти!»

Є

Ой п'є Байда, та ще підпиває,
Його турецький цар та ще й підмовляє:
«Ой покинь, Байдо, віру християнську,
Ой да пристань, Байдо, [в] віру бусурманську!
Дам за тебе дочку та царівночку,
Да дам тобі царства да половиночку».
«Ох, твоє царство для мене не панство,
Ой твоя дочка – препоганочка!» –
ОЙ як крикнув цар да турецьки[й]
Да на слуги да на вірнії;
«Ой візьміть ви Байду да помалесеньку,
Ой візьміть ви Байду да потихесеньку,
Ой візьміть да і почепіте,
Ой крючком за ребро та і пробуріте!»
Ой як крикнув Байда на хлопця малого:
«Ой ти, хлопче та й малесенький
Ой подай мені та лук тугесенький!»
Як ударив Байда з лука та царя між уха,
А царівницю да у потилицю:
«Ото тобі, царю, та за мою кару!
Ой було ж тобі, царю, та дома царювати,
Ой було ж тобі, царю, та Байди не займати!»

Ж

В славнім місті на риночку
Там п'є Байда, п'є мед-горілочку,
Там п'є Байда, п'є мед-горілочку
Та не день, та й не нічку, та й не годиночку.
Прийшов до нього цар турецький:
«Що ти робиш, Байдо, Байдо молодецький?»
«Нічого не роблю, п'ю мед-горілочку
Та не день, не нічку і не годиночку».
«Покинь, Байдо, Байдо, байдувати,
Бери мою дочку та йди царювати».
«Твоя, царю, дочка поганая,
Твоя, царю, віра, віра проклятая».
Скричав цар, цар турецький,
Та на свої слуги, слуги молодецькі:
«Возьміть Байду, Байду ізв'яжіте
Та залізним гаком за бік зачепіте».
Взяли Байду, Байду ізв'язали
І залізним гаком за бік зачепили.
Висить Байда в лісі на дубочку
Та не день, та й не нічку і не годиночку.
Прийшов до нього цар турецький:
«Що ти бачиш, Байдо, Байдо молодецький?»
«Нічого не бачу, лишень три дубочки,
А на тих дубочках та й по голубочку.
Дозволь, царю, лука в руки взяти
Та й тих голубочків на вечерю зняти».
Як взяв Байда лука в руки,
Та й поцілив царя саме межи вуха,
А царицю в саму потилицю,
А царськую дочку в саму головочку.
«Вам, поганим, в сирій землі гнити,
А мені, Байді, мед-горілку пити».

З

Ой п'є Байда мед-горілочку
Не один день, не одну ночку.
Прийшов до Байди султан турецький:
«Що ж ти робиш, Байдо, Байдо молодецький?»

«Ой п'ю, царю, мед-горілочку
Та й не один день, не одну ночку!»
«Покинь, Байдо, Байдо, байдувати,
Сватай мою дочку, будеш царювати!»

«Твоя дочка дуже поганая,
Віра мусульманська – віра проклятая!»
Тут як крикне султан турецький
Та й на свої слуги, слуги молодецькі:

«Візьміть Байду та зв'яжіть,
Та й до хвоста коня Байду прив'яжіть
І у чистім полі пустіть.
Хай знає Байда свою долю,
Нехай його кості рознесе по полю».

Запис історичної пісні “В Цариграді на риночку” у виконанні Михайла Коваля