В Туреччині та й на брамі кам'яній

В Туреччині та й на брамі кам'яній
Там сиділи два братчики молодії.
Оден спер сі на поруча, задумався,
Дрібненькими сльозоньками оплакався.
Другий його до сердечка притуляє:
«Ой стій же ти, милий брате, не журися,
Яка красна Туреччина – подивися!»
«Ддбре ж тобі, милий брате, говорити,
Коли мені в Туреччині тяжко жити.
В Туреччині нема бога ані віри,
В Туреччині самі турки всі безвіри».