«Відки, Йване?» «З-за Дунаю»

А

«Відки, Йване!» «З-за Дунаю».
«Що там чути в вашім краю?»
«Ідуть турки на три шнурки,
А татари на чотири,
А москалі гору вкрили –
Щоби турка ізгубити»,
Ой піду я на могилу,
Подивлюся у долину.
А в долині турок грає,
А мій коник перед воде.
На конику збьор турецький,
На нім сидить син крулевський;
В правій руці меч тримає,
А з лівого кров се леє.
Над тов кровцев ворон кряче,
Над жовняром мати плаче.
«Не плач, мати, та й не тужи,–
Порубали, ба й не дуже:
Лиш головку на чотири,
А серденько нашестеро;
Біле тіло – на мак дрібний,
Дрібні пальці – на кавальці,
Білі ручки – на сім штучків...
Шукай, мамко, лікарчика –
Молодого мулярчика.
Най 'му хатку ізбудує,
Та й без вікон, та й без дверей,–
Щоби вітер не завіяв,
Щоби сонце не загріло.
Возьми, мати, піску в жменю
Та й розкидай по каменю,
Поливай же 'го сльозами
Перед ясними звіздами:
Як тот пісок, мати, зійде,
Тогди твій син з війська прийде!»
«Як не зійшов, так не зійде,
Як не прийшов, так не прийде!»

Б

«Відкіль ідеш?» «Од Дунаю».
«А що чував про Михайлу?»
«Еге! Чував! Я сам видав:
Ішли ляхи на три шляхи,
Козаченьки на чотири,
А татари поле крили.
А в тім війську козацькому
Їхав візок да й покритий
Червоною китайкою,
Заслугою козацькою.
А в тім візку було тіло,
Порубане, почорніло;
За тим візком кінь лицарський,
Веде коня хлоп козацький,
Держить спис в руці довгенький,
А у другій - меч ясненький.
Ой ще з меча і кров тече,
По Михайлі мати плаче...
Не дуже він порубаний:
Головонька на три часті,
Біле тіло на чотири.
Нащо, мати, страву дбати!
Треба дощок добувати,
Хоромину будовати!
Дай три доски кленовії,
А четверту сосновую,
Без двер хата, без віконець,
Бо вже прийшов йому конець!»

В

«Сконд ти, Ясю?» «З-під Дунаю».
«Шо там чути в вашім краю?»
«Ніц не чути, тілько война,
Вся Вкраїна неспокойна».
Ідуть ляхи на три шляхи,
Гранатири на чотири,
А москалі гору вкрили.
На тій горі кінь турецький,
На нім сидить син крулевський,
В правій руці меч тримає,
З лівої ся кровця ляє.
Над кровицев ворон кряче,
А за сином мати плаче.
«Ой цить, мати, та й не тужи,
Не порубаний він дуже:
Головонька начетверо,
А серденько нашестеро,
Білі пальці – на кавальці,
Біле тіло – як мак, дрібно.
Шукай, мати, лікарчика –
Молодого столярчика,
Збудуй мені новий домок –
І без дверей, без віконець,
Щоби в двері не ходити,
В віконці сі не дивити».

Г

«Сконд ти, Ясю?» «З-за Дунаю».
«Що там слихаць в вашім краю?»
«Ніц не слихаць, тілько войни!
Ідуть ляшки на три шляшки,
А жовніри на чотири,
А москалі гору вкрили!
На тій горі кінь турецький,
На тім коні син отецький.
В правій руці шаблю має,
А з лівої кров капає.
Кров капає, річка тече,
А за сином мати плаче!»
«Ой стій, мати, не журися!
Не дуже я поранився,
А головка на чотири,
Серце моє нашестеро,
Білі пальці на кавальці,
Біле тіло, як мак, дрібно,–
Цісареві не потрібно!»

Д

Через поле Берецькоє
Іде войсько руснацькоє.
Серед войська кінь турецький,
Сидить на нім хлопець руський.

В правій руці саблю держить,
Долу сабльов кровця цідить.
Над тов кровцьов ворон кряче,
За воєнним дівка плаче.

«Не плач, дівко, не журися,
Я не дуже порубався:
Головонька начетверо,
Біле тіло посічено.

Іди, Ганько, в цвинтарочок,
Викопли ми світличеньку,
Без оконця і без дверець,–
Мені уже вічний конець».

Е

— Звідки, Йвасю? — З-за Дунаю.
— Що чувати в вашім краю?
— Ой нічого, тільки война
І країна неспокойна.
Ідут турки на три шнурки,
А татари на чотири;
Ідут ляхи на три шляхи,
А козаки гору вкрили.
На тій горі кінь турецький,
На тім коні син крулевський;
В правій руці меч тримає,
З лівої сі кровця ляє.
Над тов кровцов ворон краче,
А за сином мати плаче.
Не плач, мати, та й не тужи,
Порубано та й не дуже:
Головонька на четверо,
А серденько на шестеро,
А рученьки на штученьки,
А пальчики в кавальчики,
Біле тіло як мак дрібно.
Шукай мати лікарчика,
Молодого столярчика,
Най ми хатку ізбудує
Та без дверей, без віконець,
Бо вже мому життю конець.

Запис виконання історичної пісні “Звідки Йвасю? — з-за Дунаю”