Висипали козаченьки з високої гори

(Битва під Берестечком)

Висипали козаченьки з високої гори,
Попереду козак Хмельницький на воронім коні:
«Ступай, коню, дорогою широко ногами,
Недалеко Берестечко і орда за нами.
Стережися, пане Яне, як Жовтої Води:
Йде на тебе сорок тисяч хорошої вроди».
Як став джура, малий хлопець, коника сідлати,
Стали в того кониченька ніженьки дрижати.
Як заговорить козак Хмельницький до коня словами:
«Не доторкайся, вражий коню, до землі ногами!»
Чи не той то хміль, хміль, що на тички в'ється,
Чи не той то козак Хмельницький, що з ляхами б'ється?
«Ой не я той хміль зелений, по тичці не в'юся,
Ой не я той козак Хмельницький – я ляшками не б'юся!»
«А де ж твої, Хмельниченьку, воронії коні?»
«У гетьмана Потоцького стоять на пригоні».
«А де ж твої, Хмельниченьку, кованії вози?»
«У містечку Берестечку заточені в лози!
Що я з вами, вражі ляхи, не по правді бився:
Як припустив коня вороного – міст мені вломився!»