Їхав поле, їхав друге

Їхав поле, їхав друге,
А на третьому становився,
Ворон коник утомився.
А чи спав, чи не спав, прокинувся,
А прокинувся – нема коня.
Нема коня, ні прикорня,
Ні прикорня дубового,
Ні яркана шовкового.
А пішов козак дорогою,
А дорогою широкою,
Долиною глубокою.
А в долині огонь горить,
Огонь горить, розбой сидить.
Розбой сидить, коня держить,
А на тім коні дівка сидить,
Дівка сидить – косу чеше,
Косу чеше гребінкою,
Примочує горілкою:
«Ой коса моя, коса русая,
За кого ж ти заручена?»
«Я заручена за турчина,
Просватана за татарина».
Ой як вирву я травиченьку
Та й ударю по личеньку:
«Ой ти спиш, милий, а взяли коня,
А взяли коня з повода[ми],
Повели коня городами,
Та й ударили в барабани,
А що й почули городяни,
Як коника продавали».