З-під каменю, з-під білого

З-під каменю, з-під білого,
З-під крутого берега
Збиралися козаченьки
До свого табура;
Тільки один козаченько
У табурі не бував,
Він своїм козаченькам
Все приказував:
«Козаченьки, рідні братці,
Молоденькії!
Сідлайте ж ви кониченьки
Вороненькії,
Поїдемо, козаченьки,
В чисте поле гулять,
В чисте поле гулять,
Турка-шведа воювать».
Заржали кониченьки,
На границі стоячи,
Заплакали козаченьки,
Під шведа ідучи.
«Ой ти, земле сиресенька!
Приняла ти много війська
Запорізького,
Прийми мене, козаченька
Молоденького».