Стоїть же, стоїть нова світлонька

Стоїть же, стоїть нова світлонька,
А в тій світлоньці тисовий столик.
При тім столику три гості сидять,
Три гості сидять, три товариші.

Один товариш — ясне сонечко,
Другий товариш — та місяченько,
Третій товариш — та дрібен дощик.

Сонце ж мовить: — Нема над мене.
Як же я зійду в неділю рано
Огрію ж бо я гори й долини,
Гори й долини поля й дуброви;
Морози спадуть, а роси стануть.

Місяць же мовить: — Нема над мене.
Як же я зійду разом з зорями,
Урадуються Гості в Дорозі,
Гості в дорозі війська в обозі.

Дрібен Дощик мовить: — Нема над мене.
Як же я піду три рази мая,
А зрадується жито, пшениця,
Жито-пшениця, всякая пашниця.
Будуть снопоньки, як повозоньки,
Будуть копоньки, яко звіздоньки.