В саду, садочку, під кедриночков

В саду, садочку, під кедриночков,

Там сидів голуб із голубочков.

Цілувалися, обіймалися,

Золотим крильцем загорталися.

Закрався стрілець з темного луга,

Змірив у дуба, убив голуба.

Голуба вбивши, голубку ймивши,

За тихий Дунай запровадивши,

За тихий Дунай, за крутий берег,

Дає ї їсти яру пшеницю,

Дає ї пити зимну водицю.

Ой она не їсть, ой она не п’є,

В вишневий садок плакати іде.

— Чому ти не їш, чому ти не п’єш,

В вишневий садок плакати ідеш?

— Як мені їсти, як мені пити,

Який світ милий, нема з ким жити.

— Ой маю я там сімсот голубів,

Вибери собі, котрий ти любий.

— Хоть най їх буде сімсот чотири,

Нема й не буде, як був мій милий.

Який був милий, золотокрилий,

Золотокрилий, в лице білявий,

В лице білявий, сам чорнобривий!