Купальські пісні

Опис жанру купальської пісні

Виконання купальських пісень здійснювалося, коли наставало свято Івана Купала. Святкують його традиційно в ніч з 6-о на 7-е липня. Свої витоки бере з язичницьких часів. Давня суть купальських звичаїв, так само, як ймення “Купало” до кінця не з’ясована; із згадок та пісень, що збереглися до теперішніх часів, стає зрозумілим, що це торжество, яке прославляє животворні явища природи, наймогутнішої її сили — сонця (вогоню) та води.

Підпалене колесо установлювали на довгій палиці або жердинині (використовують для підтримування високих рослин, підпирання гілок) або відпускали його по воді. На поляні вривали традиційне дерево, прикрашене дівчачими вінками, згодом їх відпускали по воді і споглядали: в яку сторону віночок буде плисти — з того боку і буде чекати наречений. Поряд з деревом розводили вогнище, і хлопці — бувало разом з дівчатами — перестрибували це вогнище. Купальський вогонь не погашали, а лишали тліти (“Лежи, лежи, Купалочку, в червоному багаттячку”). Традиційно вважали, що саме в купальську ніч зілля має найцілющу дію і навіть може розквітнути папороть. Якщо побачиш цю квітку — обов’язково будеш щасливим.

Наприкінці ХІХ ст. вчені зазначили той факт, що купальські пісні перестали мати такий тісний зв’язок з давніми обрядами. В перших піснях часто звучало звернення до Купала як до живого створіння, якому властиво ночувати, вечеряти, купатися. В піснях описані мотиви купання, плетення вінків; чимало серед них, які стосуються почуттів молодих людей.

Митців, музикантів, літераторів вабила лірична атмосфера купальської пісні та обрядів. Микола Васильович Гоголь створив “Вечір проти Івана Купала”, Михайло Петрович Старицький — “Ніч під Івана Купала”, Михайло Панасович Стельмах “На Івана Купала”.