Ой жни, дівча, пшениченьку

— Ой, жни, дівча, пшениченьку
Та й не думай собі,
Буде тота пшениченька
На коровай тобі!

А як будеш, дівчинонько,
Думати, думати,
Буде твоя пшениченька
В полі зимувати.

Ти, дівчино чорнявая,
Ти, дівчино біла,
Чи ти в полі не робила,
Що ж не обгоріла?

— А я в полі, легінику,
Жала і в'язала,
Але своє біле личко
Хустков закривала.

— Якби ж була, дівчинонько,
Того не сказала,
Була-бись ся, моя любко,
Сих м'ясниць віддала.

— Ой, я в полі та робила
І робити буду.
Але-м роду біленького
Та й біленька буду.