Українські пісні літературного походження

Опис жанру пісні літературного походження

Пісні літературного походження — це так звані фольклоризовані твори, тобто ті, які настільки близькі за світоглядними позиціями і за поетикою до народної творчості, що пережили не одне покоління на всіх просторах України і навіть поза її межами. Так сталося із славнозвісною піснею С. Руданського «Повій, вітре, на Вкраїну», з глибоко ліричною піснею Л. Глібова «Стоїть гора високая». Чимало пісень на тексти Т. Шевченка, І. Франка, драматургів М. Старицького, М. Кропивницького стали народними піснями. Майже всі пісні з п’єси І. Котляревського «Наталка Полтавка» співають в народі, і далеко не всі знають, хто їхній автор. А й справді, хто? Хіба названі і неназвані поети не перебували під впливом традиційної народної пісенності, коли компонували свої твори? Іноді не можна навіть з упевненістю відділити «фольклоризовані пісні» від власне фольклорних. Адже балада «Ой не ходи, Грицю» відома всім як народна пісня; вона звучить і в одноіменній драмі М. Старицького, але знаходиться все більше підтверджень того, що авторкою балади була Маруся Чурай.

Пісні літературного походження, крім усного переймання, поширюються через рукописні збірники, що дійшли до нас з XVIII сторіччя, продовжують укладатися любителями ще й тепер, а також через численні публікації; одна з найбільших — збірник «Пісні літературного походження», який вийшов у 1978 р. у серії «Українська народна творчість».