Час, пори року, місяці, дні тижня

Час

Без часу вродився, без часу і згине.

Бережи час, час за гроші не купиш.

Все добре у свій час. / Усе має свій час. / На все свій час.

Всякому овочеві свій час. / Кожному овочеві свій час.

Де ся ті часи діли, коли самі ковбаси до губи летіли. / Де ділися ті часи, що в рот ішли ковбаси. / Минули ті часи, що літали ковбаси.

Згаяного часу і конем не доженеш. / Страченого часу і конем не впіймаєш. / Минулого конем не здогониш.

І час не змигнеться.

Настане час - не стане й нас.

Не тим час дорогий, що довгий, а тим, що короткий.

Прийде врем’ячко - достигне яблучко і само відпаде.

Хто перший часом, перший і правом.

Час все лікує. / Час все вилікує. / Час - найліпший лікар. / Час всі рани загоїть. / Час гоїть рани. / Час - то лікар на всі гризоти.

Час за час, а ближей к вечеру.

Час минає, а не вертає.

Час, мов віз, з гори чухра, його не доженеш.

Час мовчить і час сушить.

Час на часу не стоїть.

Час - не кінь - не підженеш та й не зупиниш. / Час - не віл, його не налигаєш.

Час не стоїть, а роботи світ.

Час пече хліб.

Час платить, час і тратить. / Час тратить, час платить і людей багатить.

Час робить гроші, а погода - сіно. / Час - то гроші.

Час за часом, а все ближче до смерті.

Час усього навчить.

Час, як вода, все йде вперед.

Буває, було, буде

Буває всяк; буває так, буває й ніяк. / Буває так, бува й інак.

Був, та не стало, як язиком злизало.

Був там, де тепер нема.

Бувши та не буть, мавши та не мать.

Бувало стригало, а тепер бриє.

Буде, то буде, а не буде, то як собі схоче.

Була м’ята, та пом’ята.

Були часи: одні робили, другі трубили.

Було добро, та давно, як знову буде, то нас вже не буде. / Було добро, та давно, буде гаразд, та не зараз. / Колись було добро, та давно. / Добре тоді було, коли нас не було.

Було - не було, само минулося. / Було, та минулося.

Було, та загуло.

Було та з водою сплило. / Було та за водою пішло. / Було та спливло. / Що було, то спливло.

Було та мохом поросло. / Що було, те мохом поросло. / Так давно було, що й терном поросло.

Всьому конець буде.

Не буде нас по нас. / Не буде нас, то будуть інші після нас.

Не буде так, як думаєш, а буде так, як станеться.

То буде, як на камені пісок зійде.

Чому бути, тому не минути. / Чому бути, тому не минути, що має бути, те й буде. / Що має бути, того не минути.

Що без нас було - чули, що при нас буде - побачимо. / Що було - виділи, а що буде - увидим. / Що було, то бачили, а що буде, то побачим.

Що буває, те й минає.

Що буде, те й буде. / Що буде, то й буде - ми все перебудем. / Як буде, так буде. / Якось то буде.

Що було, най сі на тім стане.

Що було, то було, а що минуло, то травою поросло.

Що було, то за вітром по воді потекло. / Що було, то за вітром по воді поплило. / Що було, то за водою пішло. / Що було, то все на вітер пішло. / Що було, все за вітром поплило.

Що було, те минуло, а що ще буде, того не знають люде. / Що було, то ся минуло, а що буде, то мемо видіти.

Що було, то не верне ніколи.

Що було, то сі перебуло, а що ще буде, то не знають люде.

Що не бувало, то тепер настало.

Давно

І давно ріки догори не плили та й калачі на вербах не росли.

Як то було давно славно: стояли сади попід столи, їли, пили, глаголіли, по бороді текло, а в роті сухо було. / Як то бувало давно славно, як стояли сади попід столи!

Минати

Все перетреться, перемелеться та й так минеться.

Все минеться, одна правда останеться.

Є - минеться, нема - обійдеться. / Є багато - минеться, а є мало - обійдеться. / Є - то минеться, нема, то обійдеться. / Як єсть, то минеться, а як нема, то обійдеться. / Як є - розійдеться, а нема - обійдеться.

Казали минеться, а воно тільки настає. / Казали - минеться, а воно саме приступає.

Минеться - і не змигнеться.

Минулося - забулося.

Перемнеться - та й так минеться. / Перетреться, перемнеться та й так минеться.

Треться, мнеться, думає - минеться.

Усе тінь минуща, одна річ живуща.

Що буває, те й минає.

Що минуло, то вже не верне. / Що минуло, то ся забуло. / Що минулось, то давно вже забулось.

Вода пливе - час минає

Багато води утекло з того часу. / Багато води до моря уплине. / Багато води до моря уплине, заким то станеться. / Багато води уплине, заки людина до того доживе. / Води чимало утече. / Ще до того багато води утече. / Ще багато води уплине, заки то буде. / Доки те настане, багато води утече.

Наставати

Не за нас то настало, не по нас перестане. / Не за нас настало, не за нас і перестане. / Не за нашої пам’яті настало, не за нас і перестане.

Тепер таке настало, що ніколи не було.

Ставатись

Не все так сталось, як жадалось. / Не так сталося, як сподівалося. / Не так сталося, як гадалося.

Проходити (минати)

Мило то мило, та якби пройшли мимо.

Це вже пройшло, що колись було.

Пізно, спізнитися

Краще пізно, ніж ніколи. / Краще скоріше, чим пізніше. / Ліпше пізно, як ніколи.

Краще на п’ять хвилин раніше, ніж на хвилину пізніше.

На годину спізнився, за рік не доженеш. / На годину спізнишся, за рік не доженеш.

Не доженеш і конем, що запізниш одним днем.

Опізнився, козак, то будеш і так.

Прийшов пізно, так завізно, прийшов рано, так не дано. / Прийшов рано, аж не дано. / Прийшов пізно, аж завізно, прийшов рано, так не дано, прийшов по хвили, вже й миски помили.

Хто пізно ходить, пізно й приходить. / Хто пізно ходить, сам собі шкодить. / Хто пізно ходить, той сам собі шкодить. / Хто пізно ходить, той сам собі шкоду робить. / Хто пізно приходить, той сам собі шкодить.

Ранок, рано

Зимний ранок, гарячий день.

Нема ранку без вечора.

Ні рано, ні пізно, саме в добрий час.

Піднявсь зранку, ще чорти навкулачки не бились.

Ранній пізньому кланяється.

Ранок вечора мудріший. / Ранок мудріший від вечора. / Утро вечора мудренніше, трава соломи зеленіша.

Ранок - панок. / Ранок - панок: що ранком не зробиш, то вечором не здогониш. / Що ранком не зробиш, то вечором не здогониш. / Рано встанеш - справу зробиш, пізно встанеш - день переведеш.

Ранняя година держить золото в роті. / Рання година золота варта. / У ранньої години золото в роті.

Хто рано плаче, той увечері сміється.

Що раннє, то не погане. / Що рано, то не погано.

Як не було зранку, то не буде до останку. / Не було добра змалку, не буде й до останку. / Не було добра зроду, не буде й до гробу. / Як було зранку, так буде до останку. / Як було на початку, так буде й до останку. / Як не було добра зранку, не буде й до останку. / Як піде кому зранку, то й до вечора.

Ранній - пізній

Ранні пташки росу п’ять, а пізні слізки ллють.

День

Аби день до вечора. / Коби день до вечора. / Аби день переднювати та ніч переночувати.

Більше днів у році, як ковбас. / Більше днів, як ковбас. / Більше днів, як калачів.

Бувши день, буде і ноч, а бувши ноч, буде і день.

Вдень від спеки ховається, а ввечері - від комарів. / Удень душно, а вночі кусають комарі.

Вчорашнього дня шукав, а що робити, не знав.

Вчорашнього дня стома кіньми не догониш. / Вчорашній день не вернеться.

Гарний день, та робить нічого.

Дармо в Бога день крадеш.

День блисне, а три кисне.

День дармувала, два дні спочивала.

День за днем і ближче до смерті.

День і ніч - сутки пріч.

День минув, як у пальці тріснув.

День ми роком став. / І день буває роком.

День мій - вік мій.

День не стоїть. / День не стоїть, а діло не робиться.

Днина за днинов, як вода, збігає.

Зимова днина така: тень, тень та й уже минув день. / Взимі днина лиш година. / Зимою днина така: сюди тень, туди тень та й минув день. / Зимою деньок як комарів носок. / Зимою деньок, як у жаби хвостик.

Зимою день малий, нитка довга, а весною день великий, а нитка коротка.

І завтра день буде.

Літній день за зимовий тиждень. / Літній день довший за зимовий тиждень.

Не кожен день приносить щастя.

Не хвали день зранку, а хвали увечері. / Не хвалися завтрішнім днем, бо не знаєш, що той день уродить.

Хвали день увечері, а жінку рано. / Хвали день увечері, а життя перед смертю. / Хвали день увечері. / Не хвали день перед заходом сонця.

Один день гой, а ціле життя йой.

Прибуло дня на курячу п’ядь.

Пропав день, і собаки не брехали.

П’ять день нічого не робимо, а шостий відпочиваємо.

Робочий день - не пан.

Сюди ник, туди ник та й день невелик. / Сюди ник, туди ник та й день зник.

Сюди тень, туди тень та й пройшов Івану день. / Дзень, дзень, аби минув день. / Дзень, дзень, та й минув увесь день. / Туди тень, туди тень та й минув день.

Тень-телень, добрий день. / Тень-тень, аби вбити день. / Тень-тень, аби збути день. / Тень-тень, от пройшов день. / Цень-цень, аби день, а вечір близько.

Шукає учорашнього дня.

Що днина, то новина.

Який день, такий і пожиток.

Вечір

Вечір покаже, який був день.

З кута в кут, і вечір тут. / То в цей кут, то в той кут, то й вечір тут.

Ніч

В ніч найтемнішу про сонце пам’ятай.

Вночі всі коти сірі. / Вночі всі коти бурії, а всі корови сірії. / Вночі всі коти чорні. / Вночі кожна корова чорна. / Поночі всі корови чорні.

Вночі панують сови та сичі.

За солодкі ночі гіркі дні приходять. / Солодкі ночі, а гіркі дні.

Куди ніч, туди й сон.

Люди ніч розбирають.

Ніч його понесла, ніч його й принесла.

Ніч - мати. / Ніч-мати все покриє. / Ніч-мати не дасть погибати. / Ніч-мати не дасть спати. / Ніч, як мати: не дасть погибати. / Ніч - матка - виспишся гладко. / Ніч - матка, все гладко. / Ніч-мати усіх пригортає, а день розганяє.

Ніч на те, щоб спати.

Ніч - не мати, а день - не батько.

Ніч нікому не брат.

Ніч нікому не сприяє. / Ніч нікому не сприяє, хіба що злодію.

Ніч ночувати - не вік горювати.

Ніч прожене і ніч віджене.

Ніч своє право має.

Одні вночі спочивають, другі ж промишляють.

Птахи ніч розкльовують.

Хоч око виколь, так темная ніч.

Хто ходить поночі, шукає букової немочі.

Чим темніша ніч, тим ясніші зорі. / Чим темніша ніч, тим ясніше світять зорі. / Що темніша ніч, то ясніші зорі.

Якби не було ночі, то не знали б, що таке день.

Сьогодні, нині, завтра

Днесь мені, а завтра тобі. / Що нині мені, то завтра тобі. / Що мені нині, то тобі завтра.

Краще днесь горобець, як завтра голубець.

Краще яйце сьогодні, ніж завтра курка.

Одне сьогодні краще двох завтра. / Один зараз краще трьох потім.

Сьогодні пан, а завтра пропав.

Сьогодні ти, а завтра я.

Сьогодні густо, а завтра пусто.

Сьогодні за гроші, а завтра так.

Що нині опустиш, того й завтра не доженеш. / Що нині утече, то завтра не зловиш.

Що маєш завтра зробити, то зроби сьогодні, а що маєш з’їсти нині, то лиши на завтра.

Як сьогодні, так і завтра.

Пора

Все на світі до пори, до часу.

Діждемося пори, що виліземо з нори.

Пора до двора. / Пора до двора, а додому час. / Пора з двора.

Прийде пора - не мине двора.

Прийде пора, що голота вилізе з болота.

Усе добре в пору.

Година

Відкладай на чорну годину.

Відстанеш годиною - не здоженеш родиною.

Година платить, година тратить.

Година на печений хліб.

І за доброї години ожидай лихої днини.

Весна

А весняночка на весну каже: “Кидай сани, бери віз та поїдем по рогіз”. / Кидай сани, бери віз.

Весна багата водою.

Весна багата на квітки, а хліба в осені позичає. / Весна багата на квітки, а осінь - на сніпки. / Весна з квітками, а осінь з сніпками.

Весна - днем красна. / Весна всім красна. / Весна днем красна, а на хліб пісна. / Весна раз красна. / Раз весна красна. / Весна гарна квітами, а осінь плодами. / Весна гарна квітами, людина характером. / Весна красна квітами, а осінь пирогами.

Весна все покаже.

Весна каже - візьму! А літо каже - здмухну! / Весна говорить - уроджу, а осінь каже - я ще погляджу.

Весна ледачого не любить.

Весна кличе в поле.

Весна не за горами - вона приходить, не давши телеграми.

Весна - наша отець і мати: хто не посіє, не буде жати. / Весна - наша отець і мати: хто не посіє, не буде мати. / Весна - наша отець і мати: а як не посієш, не будеш збирати.

Весною дні довгі, та ніч коротка.

Весняний день рік кормить. / Весняний день рік годує.

Весною і в вороб’я пиво.

Весною сій - восени збереш.

Дай, Боже, веснувати, лиш не переднівкувати.

Зелена весна чорне сіно з’їдає.

Навесні чміль, а восени пчола жениться.

Не марнуй часу даремно: пройде весна - не вернеш.

Прийшла весна дуже тісна.

Проспиш весною - заплачеш зимою.

Рання весна - рання зима.

Як розвернеться на весну лист, то підемо всі у свист.

 Літо, літній

Бджоли раді цвіту, люди - літу. / Люди раді літу, а бджоли цвіту. / Раді люди літу, а бджоли - цвіту. / Раді люди літу, як бджоли цвіту.

Влітку день - год.

Влітку один тиждень рік годує. / Літній день рік годує. / Буває, що літній день цілий рік годує. / Влітку день віз хліба дає. / Літо зиму годує. / Літо на зиму робить.

Влітку і качка прачка. / Вліті і качка прачка, а взимі і жінка неборачка. / Влітку і качка прачка, а взимі і Тереся не бореться. / Влітку і качка прачка, а взимі і Феся не бореться. / Влітку і качка прачка, а взимі і невістка не хоче. / Літом і качка прачка, а взимі й пес не хоче. / Літом і качка прачка, а зимою і дівка шмаркачка. / Літом і качка прачка, а взимі то й дівка шмаркачка. / а зимою і та не хоче. / Літом і качка прачка. / На млаці і качка прачка.

Готуй літом сани, а взимку - воза. / Готуй сани влітку, а воза взимку.

Де літував, та було й зимувати. / Де хто літував, хай там і зимує.

Два рази в року літо не буває. / Двічі літа не буває. / Літа два рази не буває. / Двічі літо в році не буває.

Діти, діти! Добре з вами вліті, а зимувати - то горювати.

Дощове літо гірше осені.

Дріба-дріта серед літа, прийшла зима - хліба нема.

Коли ти вліті не ходив по малину, взимі вже пізно. / Після літа та в ліс по малину. / Прийшло літо - не ходи в луг по калину.

Коли б то можна через зиму котом, через літо - пастухом, а на великдень - попом.

Кому вліті холод, тому взимі голод. / Хто літом в холоді, той зимою в голоді.

Летить літо, як крилами. / Летить літо на крилах. / Летить літо як на крилах.

Літо запасає, а зима з’їдає. / Літо збирає, а зима з’їдає.

Літо дає коріння, а осінь - насіння.

Літом і мале піде, то вробить.

Літом і баба сердита на піч.

Літом ніжкою, а зимою ручкою. / Літом ногою копнеш, а зимою рукою візьмеш. / Літом одгрібають ногами, а взимі брали б руками. / Що літом ногами загребеш, то зимою руками не збереш. / Що літом ногою, то зимою рукою. / Що літом одкидаєш ногою, то зимою візьмеш рукою. / Що вліті одложиш, то взимі якбись знайшов. / Що літом придбаєш, то зимою маєш. / Що літом підпрячеш ногою, то взимі знайдеш рукою. / Що літом припасеш, то зимою проживеш.

Літом старець каже: “На ката хата, нам і надворі тепло!”

Літом пролежиш, а зимою з сумом побіжиш. / Літом пролежиш, а зимою з торбою побіжиш. / Як літо пролежиш, взимі з торбою побіжиш. / Літо прогуляєш - взимку з торбою пошкандибаєш.

Літом сякий-такий бур’янець, а хліба буханець та й ситий чоловік. / Літом такий-сякий бур’янець - як хліба буханець.

Літо родить, а не поле.

Літо собироха, а зима прибероха.

Не проси літа довгого, а проси теплого.

Одно літо ліпше, як сто зим.

Під’їджа літом на санях.

Поки було літо, то це було розмаїто. / Прийде літо, то є розмаїто, прийде зима, то хліба нема, і чоботи ледащо, і робити нема що.

Раз літо родить.

Раз на рік літо буває.

Садок літом - як кожух зимою.

Те я дію, що вліті прію.

Трудно літом без корови, а зимою без кожуха.

Хто вліті буде співати, той узимі не буде танцювати. / Хто вліті буде співати, той узимі буде танцювати. / Хто вліті співав, буде взимі танцював.

Хто вліті гайнує, той взимі голодує. / Літом хто гайнує, той зимою голодує. / Хто вліті дармує, той взимку біду чує. / Хто вліті дармує, той кепсько зимує. / Хто вліті дармує, той тяжко зимує. / Хто літом ледарює, той узимку голодує.

Хто літом жари боїться, той зимою не має чим гріться. / Хто літом спеки боїться, той зимою не має чим гріться.

Хто літом працює до поту, зимою попоїсть в охоту. / Хто літом працює, той зимою не голодує.

Ціле літо просвистав. / Літо просвистав.

Цигану літо, що грішнику рай.

Що влітку вродиться, то взимку згодиться. / Що влітку вродиться, то вдома згодиться.

Що літом родить, те зимою не шкодить.

Я дав би дві зими за одне літо. / “Я дав би дві зими за одне літо”, - казав циган. / За одне літо дві зими віддав би. / “За одне літо три зими оддав би”, - казав циган. / Кожний дав би дві зими за одне літо.

Яке літо, таке й сіно.

 Осінь

Восени багач, а навесні прохач. / Осінні багачі - весінні прохачі.

Восени і в горобця є пиво.

Восени дня година.

Восени і горобець багатий. / Восени і воробець ситий.

Восени і заєць спасений (вгодований).

Восени й курчата курми будуть.

Восени курчат щитають. / Курчат восени лічать.

Восени ложка води, а дві грязі.

З осінньої дороги не витягнеш ноги.

Красна осінь снопами, а зима - намолотом.

Не чекай од осені сонця.

Осінь іде і за собою дощ веде.

Осінню і буряк м’ясо.

Осіння муха боляче кусає.

Осінньої озими не клади на засік.

Осінь говорить - гнило, а весна - мило, тільки лиш би било.

Осінь каже: “Я уроджу!”, весна каже: “А я погляджу!”

Осінь каже: “Берися, бо як зима прийде, хоч і схочеш узяти, то не візьмеш”.

Осінь збирає, а весна з’їдає. / Осінь збирає, та зима з’їдає.

Осінь на рябому коні їздить. / Осінь на строкатому коні їздить. / Осінь на сорокатій кобилі їздить.

Осінь одного заморозить, а зима двох. / Осінь одного заморозить, а весна двох.

Осінь - наша мати, і жебрака нагодує.

Осінь сумна, а весело жити.

Осінь усьому рахунок веде.

Що єс оддав яри, то возьмеш восени.

Як прийде осінь, кожному хосен.

 Зима

Біла зима й чорне сіно з’їсть.

Бути зимі, як птичка - передвісник зими - проспіва: “Кидай віз, бери сани та поїдем до Оксани”.

Взимку літа не доженеш.

В зимову днину не забудь про худобину.

Вовк зими не з’їсть. / Зиму вовки не з’їли і не з’їдять. / Вовки зиму не з’їдять.

Держися, Хома, іде зима!

Зима багата снігами, а осінь снопами.

Зима без снігу - літо без хліба.

Зима біла, та не їсть снігу, а все сіно. / Зима біла усе сіно з’їла. / Зима біла і чорта би з’їла. / Зима не їсть сніг, лем сіно.

Зима, а кожуха нема. / Зима! Кожуха нема, чоботи ледащо і їсти нема що. / Іде зима, а кожуха нема. / Іде зима, а хліба нема. / Іде зима, чобіт нема. / Лиха тому зима, в кого кожуха нема, чоботи ледащо і їсти нема що. / Страшна зима, як дров нема, чоботи ледащо і їсти нема що.

Зима літо з’їдає, хоч перед ним і тікає.

Зима - матка, виспишся гладко.

Зима невелика, та в неї рот великий: хто це забуває, то й його з’їдає.

Зима без трьох підзимків не буває.

Зима спитає, де літо було. / Зима спитає, де літував. / Звідатся та зима, де-с літо літував.

Зимнє тепло - як мачушине добро.

Зимою бійся вовка, а літом - мухи.

Зимою добре, а літом ще ліпше.

Зимою сонце світить, та не гріє.

Злая зима збіжжю шкодить і порожні колоски родить.

Іди, зима, до Бучина, бо вже ти нам надокучила.

І собака зимою про хату думає.

Кагля узимі, а тінь служить у літі.

Кожухова латка взимі як рідная матка.

Коли б не зима, то й літо довше було б.

На зимне не дмухають, лиш на гаряче.

На зиму уся птиця летить у вирій.

Не так зима, як призимки.

Нехай гуляє. “Що робив?” - зима спитає.

Хто має розум, той не їде зимою возом.

Цвітна зимка впала.

Як зазиміє, то й жаба оніміє.

Січень

В січні січе сніг з вітрами, а пияк трясе зубами.

Січень наступає, мороз людей обнімає.

Січень не так січе, як у вуха пече.

Січень січе та й морозить, ґазда з ліса дрова возить.

Січень січися, а ти до печі тіснися.

 Лютий

Вже лютий геть підгриз, кидай сани, бери віз.

В лютім сонце іде на літо, а зима на мороз.

В лютому зима з весною вперше зустрічається.

Лютень казав: “Якби в батькових літах, то бику-третяку роги вирвав би”. / “Якби мені та сила, що в січні, - каже лютий, - то я б бику-третяку роги вломив”.

Лютий воду відпускає, а березень підбирає.

Лютий виганяє ковалів з гути.

Лютий - остро кутий. / Місяць лютий гостро кутий. / Часом лютий гостро кутий.

Лютий додає до весни охоти, але ти взувай ще добрі чоботи. / Лютий лютує та весні дорогу готує.

Лютий питається, чи добре обутий. / Питає лютий, чи ти добре взутий. / Питає лютий, чи добре взутий, а марець хватає за палець. / Лютий питається, чи в добрі чоботи кожен взувається. / Місяць лютий питає, чи обутий, місяць марець з трояка-бика ріг збиває. / Настав лютий - тверезий взутий, а пияк босий взяк. / Спитає лютий, чи взутий. / Як настане лютий, то спитається, чи взягнені, чи взуті.

Часом лютий змилується, що людина роздягнеться, але часом такий гострий, що замерзнеш аж до костей.

Як лютий не лютуй, а на весну брів не хмур.

 Березень, марець

Баба казала: “Перебула-м січень і мічень, а на марець виставлю палець” та й у марті замерзла. / На марець виставлю палець. / На марець виставила баба палець, а він узяв та й замерз.

Буває март за всі місяці варт. / Буває март за всіх варт. / Март за всіх варт.

Від березневих дощів земля квітне.

В марті курка з калюжі нап’ється.

В марець не замерзає старець. / В марець ще замерзне старець. / Прийде марець - замерзне старець. / Прийде марець - то умре не один старець. / Прийде марець - замерзне не один старець. / Прийшов марець - задер голову старець. / Коли марець пережив старець, буде здоров, коли баба в маю слаба, молитву ізмов. / Як настане марець, то замерзне під тином старець. / Як прийде марець, то замерзне старець. / Як прийде марець, то обмерзне старцю палець. / Як прийде марець, хай не виходить з хати старець.

Марець хапає за палець. / Марець кусає за палець.

Марець третяку-бику рог зломить. / Місяць березень з третяка-бика ріг збиває.

Март з водою, квітень з травою, а май з квітами.

Мартове тепло - як мачушине добро.

Март невірен: то сміється, то плаче.

Марець спочатку хмарний, в середині болотний - сніп буде дуже намолотний.

Місяць березень за один день сімох жінок міняє. / Марцеві хвилі - сім змін на день.

Ні в березні води, ні в квітні трави.

Сухий березень, теплий квітень, мокрий май - буде хліба врожай. / Березень сухий, а мокрий май - буде каша й коровай. / Сухий марець, май не холодний, цвітень мокрий - рік не голодний. / Сухий марець, мокрий май, буде жито, коби гай. / Сухий марець, мокрий май, буде жито, як той гай. / Сухий марець, мокрий май, буде жито, як Дунай. / Сухий марець, квітень мокрий, травень холодний - рік не голодний. / Сухий березень, теплий квітень, мокрий май - буде хліба коровай. / Сухий березень та мокрий квітень і комору й льох наповнять.

Що марець не випече, то цвітень висіче.

Як мине марець, готуй в поле ярець.

 Квітень, апріль

Апріль з водою, май з травою. / Цвітень з водою, травень з травою. / Квітень з водою, травень з травою. / Коли квітень з водою, то травень з травою.

Апрільський сніг такий, як жіночий плач.

Апріль - корови запри, май - коровам дай.

Мокрий квітень, сухий май, буде в клуні рай. / Мокрий квітень, сухий май, в клунях буде рай. / Сухий квітень - голодний рік. / Сухий квітень, мокрий май - буде жито, як той гай. / Сухий апріль, мокрий май - буде добрий урожай. / Сухий цвітень, мокрий май, буде збіжжя, як би гай. / Теплий апріль, мокрий май - буде добрий урожай. / Теплий квітень, мокрий май - буде у стодолі рай.

Цвітень - переплітень, бо переплітає трохи зими, трохи літа.

 Травень, май

Буває погода в май: худобі їсти дай, а сам на піч тікай. / Май - волам дай, а сам на піч тікай. / Май - коровам дай. / Май - корові дай і на піч утікай. / Прийде май - корові дай. / Май - худобі їсти дай, а сам на піч тікай. / Май - коню сіна дай, а сам на піч залізай. / Як настане май, то волам їсти дай та й на піч утікай.

В маю корець дощу, крапля болота.

Коли мокрий і теплий май, то росте жито, якби гай.

Коли місяць май, кождий собі дбай. / Коли прийде май, то за себе дбай. / Май - усяк собі дбай, а іюнь - хоч сій, хоч плюнь. / Прийде май - у землю дбай, прийшов іюнь, хоч сій, хоч плюнь. / Прийде май - сам про себе дбай. / Як прийшов май, у землю дбай, прийшов іюнь - хоч сій, хоч плюнь.

Маївка - на хліб катівка.

Майська роса краще вівса. / Майська роса коням лучче вівса. / Травнева роса краще вівса.

Май холодний - не будеш голодний. / Травень холодний - рік хлібородний. / Май холодний - рік хлібородний. / Холодний май - буде добрий урожай. / Сухий і теплий май - скупий буде урожай.

Почекай, маю, зварю тобі квітки в гаю. / Почекай, маю, я іще й тобі заграю.

 Червень

У червні на полі густо, а в коморі пусто.

Червень тому зелениться, хто працювати не ліниться.

 Липень

В липні на дворі пусто, зате на полі густо.

У липні хоч роздінься, а в грудні тепло одінься.

Чого липень і серпень не доварить, того і вересень не досмалить.

 Серпень

Той, хто шукає в серпні холоду, натерпиться в зимі холоду.

У серпні серпи гріють, а вода холодить.

У серпні спина мліє, а зерно спіє.

У серпні хліборобу три роботи: і косити, і орати, і сіяти.

 Вересень

Вересень без перевесла.

Вересень лінивець, руки в кишені всаджає.

Вересень студений, але ситий. / Холодний вересень, але ситий.

Вереско вхопив чересло.

Верещить вересень, цю вже осінь.

Від вересня вогонь і в полі і в хаті.

Зимний вереско зняв повересло.

У вересні одна ягода і то гірка рябина.

Як вересніє, то й дощик сіє.

 Жовтень

Жовтень ходить по краю та й гонить птиці з гаю. / Жовтень ходить по краю та й виганяє птиць із гаю.

Плаче жовтень холодними сльозами.

 Листопад

В листопаді голо в саді. / В листопаді і зима на заграді. / В листопаді смутно і в заграді.

З листопада бабам рада: ховатися на піч.

Листопад - вересню онук, жовтню син, зимі рідний брат.

Листопад зимі ворота одчиняє.

Хто в листопаді не мерзне, тому й коло Йордану нічого біда не зробить.

 Грудень

Грудень рік кінчає, а зиму починає.

Грудень - кінець року, а початок зими.

Грудень землю грудить, а не вистудить. / Грудень землю грудить, хату студить. / Грудень землю грудить, а хатинки студить. / Грудень поле грудить, а землю студить.

Грудень око снігом радує, а вухо морозом рве.

Прийшов грудень, приніс студінь.

Рихтуйтеся, люди, бо іде грудень.

Смутний грудень, як прийде студінь. / Сумний грудень і в свято і в будень. / Смутно, як в грудню по полудню.

Сподівайся од нього добра, як од грудня погоди.

У грудні тепло, як за лихим паном.

У грудні сонце на літо, а зима на мороз повертають.

 Понеділок

Понеділок - шевський празник.

Понеділок і п’ятниця - важкі дні, вівторок і субота - легкі.

У понеділок роботи не починай і в дорогу не вирушай.

 Вівторок

Вівторок - щасливий день.

На вівторок бід зібралося сорок.

 Середа

Воно як трапиться: коли середа, а коли й п’ятниця.

В середу постила, а корову вкрала.

Гуляла середа, як ще була молода.

Знає пес середу.

Не сунься середа наперед четверга, бо ще і а’ятниця буде. / Не сунься середа поперед четверга.

Середа в нас аж до п’ятниці.

Середа - по коліна борода.

Середа та п’ятниця - четвергу не укажчиця.

Середу твердо держить, а за чужим дрижить.

Скривився, як середа на п’ятницю. / Скривилася, як середа на п’ятницю.

Середа? Нехай не ходить наперед четверга.

Ще то не біда, що без риби середа.

Як прийшла середа, то вчепилася біда.

 Четвер

Згодюсь я тобі не тепер, то в четвер. / Краще тепер, ніж у четвер. / Лучче тепер, ніж у четвер. / Не тепер, а у четвер. / Не тепер, так у четвер. / Хоч не тепер, то в четвер. / Як мені тепер, так мені в четвер. / Як не тепер, то в четвер.

Не попередить четвер середи.

Хто в четвер скаче, той в п’ятницю плаче.

Четвер середу нагнав на льоду, як став тащить, аж лід тріщить.

 П’ятниця

Буде сім п’ятниць на одну неділю. / На одному тижні сім п’ятниць. / Сім п’ятниць на тиждень. / У тебе десять п’ятниць на тиждень.

Довша п’ятниця, як неділя.

Не гляди, що п’ятниця, тогди бери, як трапиться. / П’ятниця - кому що трапиться.

П’ятниця на гусячих ногах ходить.

Хто в п’ятницю засміється, той в неділю буде плакати. / Хто в п’ятницю скаче, той в неділю плаче.

 Субота

Субота - вся робота. / Субота - не робота. / Субота - не робота, а в неділю нема діла. / Субота - не робота, неділя - не вільна.

Субота - кінчається робота.

Субота - не робота, помий, помаж та й спати ляж. / У суботу помий, помаж і спати ляж.

 Неділя

Йому щодня неділя.

Неділя - день вимушеного безділля.

Не тоді мені неділя, як сорочка біла, а тоді, коли мала час узяти.

Од неділі до неділі, щоб усі люди погляділи.

Прийде така неділя, що і в нас буде весілля.

Сховай слабість на неділю, бо тепер робота є.

У неділю гоя, гоя, в понеділок головонько моя!

Через день - та й неділя, через хату - та й весілля.

Як неділя, то й сорочка біла.