Баба і хміль

Вилізла баба на вербу і рве хміль. Рве та промовляє:

— Хмелику мій, голубчику мій. З тебе коханнячко, з тебе весіллячко, з тебе хрестинички…

Верба крихка, гілка трісь! А баба — бубух на землю! Встає, стогне та лається:

— Трясця твоїй матері, хмелю! Холера ти така! З тебе всяке зло: і вбивство і бандитство; з тебе, холеро, і розводи… З тебе хуліганство і гуляцтво, щоб ти був пропав!..