Бець

Збирається чоловік до тестя у гості, а жінка і каже:

— Я, чоловіче, їм паляничку спечу.

— Та і спечи, — каже. Та пішов з хати.

А вона там така, що сама і спекти не кебетна. Узяла, наколотила сякого-такого, аж воно ніякого толку нема. Вона знов до чоловіка.

— Чоловіче, я лучче хліб спечу.

— Та й печи.

Втарабанила вона в діжу і житнього — знов нема толку.

— Чоловіче, я, — каже, — беця їм спечу.

— Та й печи, — каже.

Навела вона повну діжу та й кличе чоловіка:

— Іди поможи беця у піч саджати.

От вивернули удвох ту діжу у піч — тільки зашкварчало.

Як спікся ж той бець:

— Розбирай, — каже, — чоловіче, піч, бо так його не виймеш.

Розібрав він, витаскали так-сяк. Зсадили того беця на воза й поїхали.

От приїздять.

— Я, — каже, — вам беця спекла.

— Ану, що там за бець?

— Та не влізе у хату, треба одвірки виривать.

Вирвали сінешні, а у хату не пройде.

— Ламайте, — каже зять, — і хатні.

Розібрали і хатні, сяк-так внесли його у хату. Як стали ж їсти, а він як каменюка.