Чоловік і жінка

Були собі чоловік і жінка. Чоловік в степу горює, а жінка дома панує, тільки спить та лежить та не хоче робить.

Чоловік каже жінці:

— Поїдь ти в поле, бо ти нічого не робиш — прямо пануєш, а я горюю.

— Ну будь же ти дома, а я поїду на степ! Будь же ти дома та за всім доглядай: щоб ти корів подоїв, молоко поцідив, до череди одігнав, і свиней нагодував, і телятка напував, і сорочки поправ, і курчатка доглядав, щоб їх сорока не похватала, і хліб спік, і пшоно стовк, і масличко сколотив!

Ну, чоловік так і зробив: корови подоїв, молоко поцідив, корів у череду одігнав, сорочки намочив, діжу вчинив. Тоді заходився: курчат позв’язував та за ніжки прив’язав їх до квочки, засипав у ступу проса товкти пшоно, прив’язав до боку горщик. І пшоно товче, і масло б’є, і на курчат доглядає. Десь узялась шуліка — ухватила курчат, а за курчатами і квочку. Він покинув масло, схопив сокиру та й побіг за шулікою; догнався до річки та як кине сокиру — сокира бух у воду, а шуліка понесла курчат. Він поліз шукать сокиру — не знайшов; вилазить — нема штанів ще й сорочки. Вернувся додому: кури пшоно поїли, а собаки масло злизали, і тісто збігло. Почав він збирать руками тісто — мух ганяє, а руки в тісті валяє та геть обмазався тістом. Коли дивиться, іде теща (а він голий), — він тоді на горище.

— Добридень, дочко!

А дочка не відзивається. Теща далі в хату заглядає, а він перехиляється, дивиться, що буде теща робить. А руки в його слизькі в тісті: як сприснуть руки, як упаде він з горища, а теща злякалась — не попала в двері, та в вікно. Угледіла вона, що з горища летить якась розкаряка, та думала, що чортяка.