Чортики-братики, візьміть мою душу

Якось пішов чоловік на заробітки. Попрацював сезон та й додому повертається. А на шляху як не один шинок стоїть, так другий. Отак всі гроші там і залишив. Схаменувся аж тоді, коли кишені пусті стали.

Зажурився чоловік, не знає що й робити. Це ж жінка вб’є, якщо без грошей заявиться. І тут згадав він, як люди розповідали, що можна чортам душу запродати. Вирішив і він взяти на себе такий гріх.

Прийшов опівночі до водяного млина та й став благати:

— Чортики-братики, візьміть мою душу, дайте мені грошиків!..

Крикне, послухає, чи не йдуть “чортики” його душу брати, та й знову:

— Чортики-братики, візьміть мою душу, дайте мені грошиків!..

Вже ж попокричав-попокричав… навіть плакав, та не прийшли чорти по його душу.

І тоді вирішив він, що немає ніяких чортів, бо перед такими благаннями ніхто б не встояв.