Догулявся

Жили собі дід та баба. Зробили вони якось наливку, настояли як слід, а вишні за хату висипали. Побачив їх півень, поклював — і готовий. Ліг і лапки вгору.

Побачила півня бабуся, руками сплеснула:

— Такий півник був. І на тобі — здох! Не пропадать же добру. Обскубу хоч пір’ячко.

Обскубла пір’я, а півня за пліт викинула.

Очнувся півень голий-голісінький. А сусідський питає його:

— Петю, що з тобою?

— Ехе-хе, і не кажи. Набрався оце. А вони, кляті, п’яного роздягли.