Дві сповіді

Ішов один чоловік до сповіді та й по дорозі купив пляшку горілки, щоб після сповіді випити. Перед самою сповіддю сховав її за церковними дверима.

Підходить до попа. Накрив його піп єпітрахиллю та й питає:

— Чим грішна твоя християнська душа?

— Та от, пане отче, горілку п’ю. І навіть коли до церкви йшов, не стерпів, купив пляшку.

— А як же ти з нею до мене підійшов?

— Та ні, заховав за дверима біля хорів.

— Бог простить, — каже піп, — тільки бий сорок поклонів.

Б’є чоловік поклони, аж лоб тріщить, а піп пішов до вівтаря та посилає дяка за горілкою.

Встав дядько, перехрестився, вийшов із церкви, а горілки нема. Почухав потилицю від досади та й каже сам собі:

— Мабуть, бог простив і горілку забрав.

Другого року знов йде сповідатись.

Знову пита піп:

— Чим грішна християнська душа?

— Та в однієї молодиці буваю. Така ж молодиця гарна, що не втерпиш!

— Де ж вона живе?

— Е, ні, батюшко: щоб так як з горілкою було? Не скажу!

А піп:

— Тяжкий у тебе гріх, не прощається.