Монолог куми

— Їжте, кумо, вареники, їжте. А сир дорогий… не докупишся. Та чого ви не їсте? Їжте. Вмочайте в сметану, а сметана дорога, карбоанець баночка… Та їжте, їжте. Я не рахую, беріть уже одинадцятий, потім дванадцятий, беріть ще, їжте.