Ні сюди, ні туди

Якась пані, не дуже-то багата, хотіла поводитись зовсім по-панському. От одного разу наїхали гості, вона й покликала якогось Микиту, що рубав там дрова чи біля волів порався, і звеліла розносити чай, а щоб Микита не помилився, кому попереду, а кому потім, то пані йому раз по раз смик та смик за поли:

“Сюди, Микито! Туди, Микито!” Носить Микита, чай… а далі пані якось не потрапила за полу та за очкур і смикнула, а він, гаспидів, та був з зашморгом…

Зоставсь Микита з чаями посеред хати, мов кінь спутаний… та, повернувшися до пані:

— Сюди, — каже, — Микито, туди, Микито! От тепер вже ні сюди Микита, ні туди!