Нісенітниця

Аз буки — буряки, гречаная каша, убирайтеся, братія наша. Гарячого часу викинув чорт бабу з квасу, та кинув об кінець — вискочив хлопець-Прокіпець та впав на колоду… Не багато лежав — півтора году… Не знав за того ні Сич, ні Сова, дізналася до його Муха горьова… Дізналась до його Муха-горюха, принесла йому хліба пів кроха. Дізнавсь до його Зайчик-Степанчик, приніс йому меду стаканчик. Це — не казка, а це приказка, казка починається: Як був собі та не мав собі, та як затесав собі нетесаного тесака, та поклав на камені — нехай засиха. А він сохся, сохся — надвоє розколовся… Як напарила моя мати кваші: перевернув я ту квашу та як насіяв конопель — та вродили верби, та зацвіли раки, та пішли полоння рвати. Рвали, рвали — штани поскидали… Та нарвали сім кіп проса та привезли додому, та намолотили сім кіп гречаної полови, та привезли в город, та продали голова в голову — по копійці руно вовни.