Очищення душі

До одного чоловіка заліз у хату злодій та й сховався під покуття. Там була завіска, так він заліз під неї. От зайшов той чоловік до кімнати, став на коліна, молиться богу та й просить:

— Господи! Очисти душу мою!

А той за завіскою й каже:

— Очищу.

А чоловік зрадів та й знову просить:

— Очисти й жону мою.

— Очищу.

— Очисти діток моїх.

— Очищу.

— Очисти й зятька мого.

— Дак не вспію.

От він помоливсь богу, пішов у другу хату й хвалиться жінці:

— От, жона, нас господь любить і говорить до мене. Казав, що очистить душі наші — і тебе, і мене, і діток наших.

А жінка й каже:

— А зятька?

— Казав, не вспіє.

От полягали вони спати, а в кімнату ніхто не пішов ночувать. Як усі поснули, злодій виліз і забрав усе добро їхнє. Вони як прокинулись, то зараз і побачили те. Тоді чоловік і каже:

— Говорив, що очищу, — от і очистив. А зятька не встиг.