Оплакування тещі

Жили собі чоловік та жінка, і у їх жила жінчина мати. От умерла та мати. Жінка туже, а чоловікові байдуже.

— Плач-бо, чоловіче, — каже жінка, — хіба вона тобі чужа?

Підійшов чоловік до покійниці, схилився над нею та як заголосе, як заголосе:

— Ой ненько ж моя, та не рідная, а жінчина мати! Та ви ж, було, вдвох з дочкою, а з моєю жінкою, варенички в маслі їсте, а мені сироватку дасте! То я ж, було, їм, їм, та й нап’юся!

— Годі вже, годі, чоловіче, — каже жінка, щоб часом ще чого не згадав…