Ото був окріп!

На залізничну станцію прибув поїзд. Вийшов із вагона дідусь і попросив окропу.

Дали йому. Сьорбнув його старий і скривився, як середа на п’ятницю.

— Хіба це окріп? — зневажливо промовив він. — От раніше був окріп так окріп! Наллєш, бувало, склянку-другу, а він такий солодкий, запашний! П’єш його — і ще пити хочеться. А це хіба окріп? Вода, та й годі.