Піп, дяк і циган

Ішли дяк, піп і циган. Дорогою захватила їх темна ніч. Зайшли, просяться до одної вдови на ніч, а вона й каже:

— Ох, люди добрі, я б вас і пустила, та, звиняйте, до мене ходить ноччю протопоп.

А циган не вчув і дяк теж, думали, що буле потоп. Поліз дяк на горище, а циган у піч заліз; піп думав, що то жар, набрав кружку води і шпурнув циганові; а той як закричить: “Потоп, батьку!”

— А дяк уже думав, що вже вода аж до стелі, та як попхнеться веслом: “Господи, помагай, із горища — на Дунай!” Та й полетів аж з горища на землю.