Портрет

Ще коли Тарас Григорович жив у Києві, то там він малював картини.

Він був відомий художник.

От до нього зайшов один знаменитий господин, великий пан, і просить, шоб він його змалював. Балакаючи з ним, Тарас Григорович моментально накреслив олівцем портрет того пана. От пан став питати Тараса Григоровича:

— Скільки це буде коштувать, коли змалювати з мене портрет?

Тарас Григорович запросив у нього 150 карбованів.

А пан йому каже:

— Що це ви так дорого хочете?

— Дорого? — каже Тарас Григорович. — Тоді це буде стоїть усього 300 карбованців.

Пан розсердився і пішов від нього.

А Тарас Григорович узяв портрет, що накидав олівцем з того пана, приставив до його ослині вуха, поніс у магазин і сказав продавцю: “Постав цей портрет на вітрині, а зто купить, то хай заплатить 500 карбованців”.

От іде раз пан вулицею, дивиться — на вітрині стоїть портрет, точ-у-точ, тільки з ослиними вухами.

Він до продавця, а там один стоїть і питає:

— Скільки стоїть осел, що на вітрині?

Продавець каже:

— 500 карбованців.

Пан підійшов і каже:

— Цей портрет я заберу!

Вийняв 500 карбованців і заплатив. А покупець стоїть і каже:

— Хороший осел, та не мені попався!