Портрет пана Енгельгардта

Ще коли Шевченко був козачком у пана Енгельгардта, то одного разу вибрав вільну хвилину і почав малювати свого пана. І так захопився малюванням, що й не помітив, як пан вийшов до коридору, підійшов до Шевченка і став розглядати його малюнок, визираючи з-за спини Шевченка.

А малий Тарас саме тоді гадкого пана намалював: ніс, як у кібця, клики, ніби у вовка, а очі зміїні.

Пан дививсь, дививсь, тоді як крикне:

— Що це ти намалював?

Підскочив Тарасик і не кваплячись відповів:

— Та чорта, мій пане.

— Якого ж чорта? — здивувався Енгельгардт, бо себе все-таки впізнав.

— Та отого. що стоїть поруч мене… — відповів Тарасик.

Глянув пан навколо, а в коридорі крім його поруч з Тарасом нікого більше не було.