Приказка

Послухайте, пані, мою новину, не вішайте юпок на тину, бо є в мене дядько Мартин, тяга юпочки крізь тин. Та була у мене тітуся Марина та по миру ходила, та суслички-бублички збирала, та мене, молодця, годувала. Як був собі чоловік пророка, купив собі кобилу без ока, та повів до житнього стога сіна їсти, а дітей послав кобилу глядіти. Прийшли діти, коли нема кобили, тільки хвіст та грива та кобили половина. Як їхала Хима з Єрусалима на рябій кобилі, а драбинястий хвіст, та їхала вона через міст, а міст обломивсь, а паска к божій матері в очерет покотилась. “Скидай, матушко, запаску, лізь в очерет по паску, а ти, сину, надівай червоні чобота та злізай на ворота та читай божественні слова”. Як летів шпак, казав так, як летіла синиця і то премудра птиця; летів горобець і то премудрий стрілець. Як летіла сова та вздовж села, сіла вона на горі, а в долині півні б’ються за сорок сорок, за сорок ворон, за сорок горобців та за тих п’ять, що в соломі сплять, та за тих шість, що в соломі єсть, та за тих чотири, що горох молотили, та за тих два, що їхали до млина. Туди їхали волами, а відтіль сірими одудами. Стоїть рак небурак, сусличком підперся, хустиною втерся, салом зарядив, а ковбасою вистрелив.