Школяр і дід
Ішов школяр додому і йому треба переходить річку. Він не хотів ноги замочити; дивиться, їде старий дід. Доїхав до нього, а той школяр і просе:
— Діду, перевезіть мене!
Дід і пита його:
— А що ти таке є?
— Та я, діду, школяр.
А дід і каже:
— А, шкляр! Ну сідай, — у мене є шибки побиті.
Сів той школяр; доїхали на серед річки. Тоді той дід:
— Тпру! Та що ти таке є?
А той школяр знову каже:
— Та я, діду, школяр.
— А, як школяр, то геть із воза: я думав шкляр.
Школяр просе:
— Та ні, діду, будьте ласкаві, перевезіть!
— Ні, геть!
— Ну, діду, хоч я перейду по війї!
А дід каже:
— Та вже йти!
Він по війї пішов, дійшов до краю, узяв, витяг притику, виїхав на сухе, волів пустив, а сам пішов. Той дід тоді насилу спіймав тих волів. А школяр прийшов тоді у те село, де дід жив, і упросився ночувать та й натрапив саме на того діда хату. Приїхав дід додому, дивиться, той школяр тут.
— А, і ти тут! Стривай же, такий-сякий!
Випріг воли, прийшов у хату, засвітив. Тоді взяв того школяра за чуба та показав йому кішку та й каже:
— Що це таке є?
— Кішка.
— Та брешеш, такий-сякий, — чистота, чистота! — та все його за чуба.
А на вогонь:
— А це що таке є?
— Та що ж, огонь.
— Та брешеш: крашота, крашота!
Тоді показує на стіни:
А оце що таке?
— Та стіни.
— Та брешеш, — висота!
А на воду:
— Оце що таке?
— Та що? Вода.
— Та брешеш, — благодать, благодать!
Насмикав він тому школяреві добре чуба.
Полягали спати, той школяр узяв, упіймав кішку, прив’язав їй головешку до хвоста і пустив на горище, а сам вийшов та й гукає:
— Діду! Понесла твоя чистота красоту на висоту; а ти носи благодать та вспівай заливать!
Той дід не розібрав та й спить. Коли як займеться хата! Насилу вспіли погасити, а криша уся згоріла.
Наші партнери
Вироби ручної роботи для створення затишку у вашому домі