Солдат на службі у попа

В одному селі був піп. У нього ні один робітник не жив більше як три дні. Причина понятна. Піп погано годував і багато заставляв робити. Одного разу до нього прийшов найнятися одставний солдат.

— Скільки ж візьмеш з мене за рік грішми? — питає піп.

Солдат уже знав, що піп сам гроші любить і він у нього не розживеться. “Дай, думає, насолю йому”.

— Не будем, батюшка, торгуватися, узнаємо один одного, а тоді будемо говорити!

На другий день піп дає йому роботу.

— Першим ділом вимастиш бричку, бо ми з матушкою поїдемо в город!

А той взяв та дьогтем вимазав усе сидіння, колеса, приготовив, значить, до від’їзду.

Піп як вискочить, як побачить цю роботу, так мало не лопнув з досади. А матушка ще й свариться:

— Ти б йому толком пояснив, а то сказав вимастити бричку — він і вимастив!

Ну, поїхали вони якось в город, а йому понадавали роботи на цілий день. Він все зробив, а ввечері питає:

— Батюшка Яков, а що ми вранці будемо робити?

— Та лягай, не клопочися, що люди будуть робити, то й ми.

А той встав, глянув, що у дяка стару хату розвалюють, він за лом та й давай нову тесову кришу ламати, а сили йому позичати не треба було.

Ломом раз, два ковирнув — уже й стовпи повалились. Піп як схопиться з ліжка:

— Іван, ти що — здурів? Ти ж уб’єш нас всіх!

— А ви не бачите, що я й так запізнився. У дяка он уже всю хату розібрали, а я тільки починаю!

Бачить піп що попав на камінь, заплатив йому гроші наперед і рощитав робітника.