Свиню святи, а вона у грязь лізе

Було це діло якраз на великдень. Один чоловік заколов порося к посвяченню. Наготовила ото жінка в ночов’ята паску, порося, сало, крашанки і ще дещо, і чоловік поніс до церкви святити. Посвятив піп паски та друге їство, люди мерщій за свячене і чимдуж до господи розговлятись. Ухватив і цей чоловік своє свячене і теж, мовби наввипередки з ким, рушив додому.

Біжить ото він шляхом, теліпає ночов’ятами, а порося й випало з ночов’ят, та прямо у грязь — льольоп!

Озирнувся чоловік та:

— Тю-тю на тебе, гаспидське порося!

Далі нахилився, витяг його з грязі, обтирає та й приказує:

— Як кажуть, то воно й правда: свиню святи, а вона все одно в грязь лізе.