Удова та жнива

Кликали люди влітку вдову жати.

— Е, — каже та, — дочка заміж піде, син у найми, а я помру, кому нам заробляти.

Як прийшла ж зима, дочка заміж не пішла, синок дома зостався і сама не вмерла, сидять на холодній печі, бо топити нічим. А вітер під вікном тілько дз-дзз!

— А виглянь, — каже, — синку, чи не кличуть люди жати?