Відьма

Іду я одного разу вулицею, аж чую — за мною щось біжить. Пройшов одну вулицю — біжить, пройшов другу — біжить, пройшов третю — біжить. Ну, думаю, відьма. Зайшов за ріг, і тільки вона наблизилась, я кілком її як уперіщу. Відьма повернулася й ходу.

Розповів я батькові, коли прийшов додому, як відьму частував, і ліг спати. А на ранок сполоханий батько будить мене:

— Вставай, Іване, будемо дорізувати нашу свиню, бо їй хтось так розбив рило, що вона й одного дня не виживе.