В’юн і щука

Колись щука застукала в’юна у такім куточку, що не було куди йому утікати. Ото він бачить це горе та й каже:

— Чи ви, паніматко, сповідались?

А вона каже:

— Ні.

Тоді він каже їй:

— Ідіть же, я вас висповідаю, а тоді мене і з’їсте.

Вона його питає:

— А де ж ти мене висповідаєш?

Він каже:

— Тут і церковня єсть.

Ото вона і послухала його, та й ідуть удвох до тої церковки. Він її привів до ятера та й каже:

— Ідіть за мною.

Вона залізла в ятір та вже і не вилізе, в’юнові ж сімнадцятеро дверей у тім ятері, то він зараз і виліз, тоді бігає кругом ятера та й каже їй:

— Сиди, святоша, поки прийде рибалка-міхоноша.