На Хрестя ворона хрест кладе

Четвертий тиждень у Великий піст вважається “переломним”, тобто серединним. Люди вірили: якщо уважно прислухатись опівночі з середи на четвер, то хто дотримувався говіння, міг почути тріск і шум – “коли піст навпіл переламався”. Справді-бо, саме на цей час співпадає половина найбільших запустів.

У народі існує чимало назв переломного тижня – “Хрестя”, “Середохрестя”, “Середопістя”, “Хрестопоклонна”, “Поклонна”, “Середопіст” тощо. Але найбільше дійств пов’язано із середою, котру ще називають “середохресною”. Зранку жінки виготовляли пісне житнє (на півдні – пшеничне) печиво у вигляді хрестів (“хрестики”, “хрестопоклінний хліб”). На Київщині хрести робили з маком і змащували медом. На решті території України їх готували стільки, скільки було членів у родині, а один – найбільший – випікали окремо. На Середохрестя його не їли, а відносили до комори й зберігали в посівному матеріалі. Коли ж надходила пора сіяти яровину – деінде в печиво клали й гроші – хрестопоклінний хліб брали з собою в поле.

Обійшовши ниву, господар зі своїми синами-помічниками ставали обличчям до сходу сонця, молились “Отче наш”, потім розламували між собою шматочки печива (якщо вони були сухими, то змочували свяченою водою) і їли, а решту клали посеред ниви – “на добрі сходи та щедрий врожай”. Господар при цьому казав:

– Дай, Боже, і на той рік їсти свій хліб!

Той, кому втрапляв хрест з грішми, набирав у жменю зерна й робив символічний засів, приповідковуючи:

– Во ім’я Отця і Сина і Святого Духа. Господи, поможи, Господи, благослови, дай мені, Боже, щастя!

Деякі селяни, вирушаючи вперше сіяти яровину, одягали сорочку, в якій ходили на сповідь та пречастя. Її спеціально тримали до весняного засіву. Перед тим, як сіяти, закопували біля ниви й череп’яний горщик зі свяченою водою – “щоб посухи не було” або ж шматочок полотна, яке лежало на плащаниці – “на щедрий врожай”. Якщо в цей день над співачем з’являвся жайворонок і співав, то це віщувало повнозерня, коли ж птахи літали низько й не подавали голосу – на недорід.

Якщо в п’ятницю першого тижня Великого посту, про що вже йшлося, зять поштував тещу, то на середопістя запрошував тестя. Обряд цей називався “на кисіль”.

За давніми віруваннями, щоб розсаду не побив мороз, її потрібно сіяти лише в піст. Найкраще, якщо сприяла погода, робити це на Середохресну. Протягом тижня жінки висівали також і мак. Ввадалося, що “На Хрестя ворона хрест кладе”, тобто починає готувати гніздо.