Ой не було так нікому

А

Ой не було так нікому,
ЯК тим бідним мужикам,–
То ж то годять, то ж то роблять
Тим превражим панам.

Лягай, пане, лягай спати
Та нічого не думай.
Збираймося, славні хлопці,
Та махнемо за Дунай.

Сідлай, соцький з отаманом,
А все коні воронії
Та й біжіте, доганяйте
Славних хлопців молодих.

«Вернітеся, славні хлопці,
Будем же вас шанувать,
Будем же вас рано й вечір
Медом-вином напувать».

Ой уже ж нам, отамане,
Меду й вина не пивать,
Коли хотів пан проклятий
Ще й в солдати нас віддать.

Б

Та й нікому так не горе,
Як тим бідним мужикам,–
Там-то роблять ще й працюють
Розпроклятим полякам.
«Лягай спати, пан проклятий,
Ще й нічого не думай,
А ми, хлопці-молодці,
Виберемся за Дунай».
Прокинувся пан проклятии,
Ще й бісова голова,
Оглянувся до шкатули,–
Сорок тисяч вже нема.
«Сідлай, соцький з отаманом,
Сідлай коні воронії
Да й поїдьте доганяти
Славні хлопці молодії!»
Й а вже соцький з отаманом
По цім боці Дунаю,
Славні хлопці й молодії –
По тім боці лиману.
«Гей, верніться, браві хлопці,
Ой верніться ви до нас.
Будемо вас шанувати:
Медом-вином напувати!»
«Не вернемся, ти, мій пане,
Бо не маєм до кого.
Ой було ж нас шанувати,
Як здоровля свого!»

В

Ой нікому так негоре,
Як тим бідним мужикам,–
Там-то роблять ще й працюють
Тим превражим та й панкам.
«Ой ти, пане-отамане,
Лягай спати, не думай,
А ви, хлопці молодії,
Вибирайтесь за Дунай!»
Прокинувся пан-отаман
Ще й тая голова,
Ой кинувся до шкатулки,–
Сто дукатів вже нема.
«Ой ти, соцький, осавула,
Сідлай коні вороні
Та поїдем доганяти
Славні хлопці молоді!»
ОЙ догнали наших хлопців
По тім боці Дунаю:
«Вернітеся, хлопці наші,
Верніть дукати мої!»
«Не вернемся, не вернемся,
Бо немає до кого,
Не вмів, пан, нас шанувати,
Як здоров'я свого!»

Г

Ой не горе та й нікому,
Як тим бідним мужикам,–
Там [-то] роблять ще й горюють
Все превражим тим панкам.
«Ой ти, пане, лягай спати
І ні на що не вважай;
Збираймося, пани-браття,
Та тікаймо за Дунай».
Пан проснувся, прокинувся,
Та й проклята голова!
Прокинувся – вже день білий,
А підданих вже нема.
«Ой ти, соцький з отаманом,
Сідлай коні вороні
Та поїдем доганяти
Підданочки молоді».
Ой догнали та й підданих
Аж по той бік Дунаю:
«Ой що ж це ви
Та й задумали,
Що я зовсім не знаю?
Вернітеся, славні хлопнці,
Будем пити та гулять
І щоранку, щовечора
По сто різок вам давать».

Д

Нема гірше так нікому,
Як тим мужикам,
Роблять вони і горюють
Все проклятим панам!
Ой ліг проклятий пан спати,
А приснилося йому у сні;
Покидали підданочки,
Пішли за Дунай усі.
Прокинувся проклятий пан,–
Та до нової шкатули!
Винімає сто червінців,
Дає добрим молодцям
На горілку, на вино:
«Доганяйте підданчиків,
Заворотіть їх в село!»
Гей, догнали добрі хлопці
По той бік Дунаю:
«Вернітеся, підданочки,
Вернітесь в село!»
«Ой не вернемось, милі браття,
Не вернемось ми в село,
Не вмів же пан шанувати
Здоров'ячка нашого!»