Та малая нічка-петрівочка

Да малая нічка-петрівочка,
Да не виспалася наша дівочка;
Да й усю ніченьку не спала,
Да усе хусточку вишивала;
Та шила шовком, та шила біллю
Свойому милому про неділю.

Ой мала нічка-петрівочка —
Не виспалася наша дівочка,
Не виспалась, не нагулялась
Й з козаченьком не настоялась.
К череді гнала — задрімала,
На пеньки ноги позбивала,
На сухий терен косу порвала.
А вже корови у діброві,
А вже телята пасуть хлоп’ята
А вже вівці на крутій гірці.

Ой мала нічка-петрівочка —
Не виспалася сиріточка.
Де ж ти, сирітко, ночувала,
Що тобі нічка мала бувала?
Ночувала в селі в оборі,
Ой в тім селі дівки убогі;
Крають рушники з рядниночки,
А торочечки з кропивочки.
Ночувала ж я іще в селі в крайній хаті,
Там уже дівки багаті;
Крають рушники з китаєчки,
А торочечки з позліточки.

Ой мала нічка-петрівочка —
Не виспалася невісточка.
— Вставай невістко, бо заспала,
Подій корови, що нагнала.
— Я ті подою, що нагнала,
А тих не буду, що застала.
Щоб ти, свекрухо, не діждала!

Маленька нічка-петрівочка —
Не виспалася невісточка:
Іде по воду, дрімаючи,
Іде з водою, хлюпаючи,
Прийшла до сіней — відра побила,
Прийшла в світлоньку — свекруха била:
— Нащо ж ти, доню, відра побила?
— Я їх не била, постановила,
А вони взяли покотилися,
Покотилися, побилися.

Заспів: Та малая нічка-петрівочка,
Хор: Та не виспалася наша дівочка.
Заспів: Усю ніч не спала та біль сукала,
Хор: По горі ходила, біль білила.
Заспів: Та до теї білі говорила:
Хор: — Ой беле ж моя тонесенька!
Заспів: Кому ти будеш вірнесенька?
Хор: А чи тому пану, що в жупану?
Заспів: А чи тому хлопчику, що на конику?
Хор: А чи тій нетязі, що в серм’язі?

Мала нічка-петрівочка —
Не виспалась наша дівочка,
По горі ходила, тонку біль білила,
Із тією біллю говорила:
— Ой беле ж моя та тоненькая!
За кого пійду я молоденькая?
Як я пійду за нелюба,
То я тебе, беле, у чорні потчу,
То я тебе, беле, у будень зношу.
Ой як пійду та за милого,
То я тебе, беле, у білі потчу,
То я тебе, беле, у свято зношу.