За дорослим сином

Сину мій, господарю мій!.. Ідеш вже ти в далеку дорогу. На кого ж ти мене покидаєшь?!. Сину мій, соколе мій!.. А хто ж тепер твоє господарство буде доглядати?! Хто ж мені пораду дасть?.. Соколе мій, відрадо моя!.. Подивися ще хоч раз на мене, стареньку, хоч слово ще промов до мене… Нащо ж ти покинув мене?! Сину мій, втіхо моя!.. Чому ж ти мене не взяв з собою?! До кого я тепер заговорю, з ким поражуся?! Хто мені води подасть, хто поховає мене, бідну, стареньку?! Сину мій, голубе мій!.. Нащо ж я тебе ховаю?! Та лучче б я тебе з служби виглядала, як отакого молодого ховати мала… Воліла б я тебе краще з служби виглядати, як з цвинтаря… Прийди ж за мною та візьми і мене з собою. Сину мій, сину мій!.. Чи бачиш ти, як я плачу над тобою? Чом не подивишся на своїх товаришів, що поприходили до тебе? Чом не всміхнешся до них та слова не промовиш? А я ж думала, сину мій любий та дорогий, дружити тебе, діточок твоїх бачити та забавляти… Де ж твоя молода тепер… Чому я її не бачу?.. Де твої діти маленькі… Сину мій, сину мій…