Повій, вітре, на Вкраїну

Повій, вітре, на Вкраїну,
Де покинув я дівчину,
Де покинув карі очі, -
Повій, вітре, опівночі.

Між горами там долина,
В тій долині є хатина,
В тій хатині – дівчинонька,
Дівчинонька-голубонька.

Повій, вітре, до схід сонця,
До схід сонця, край віконця,
Край віконця постіль біла,
Постіль біла, дівка мила.

Повій, вітре, тишком-нишком
Над рум’яним, білим личком,
Над тим личком нахилися,
Чи спить мила – подивися.

Чи спить вона? Чи збудилась?
Спитай її, з ким любилась,
З ким любилась, і кохалась,
І любити присягалась.

Як заб’ється їй серденько,
Як здихне вона тяженько,
Як заплачуть карі очі,
Вертай, вітре, опівночі

Коли ж мила позабула
Та другого пригорнула,
То розвійся по долини,
Не вертайся з України.

Вітер віє, вітер віє,
Серце в'яне, серце мліє,
Вітер віє, не вертає,
Серце з жалю завмирає.

Запис пісні “Повій, вітре, на Вкраїну” у виконанні Анатолія Солов’яненка

Запис пісні “Повій, вітре, на Вкраїну” у виконанні гурту “Ватрівчани”