По той бік гора, по сей бік гора

По той бік гора, по цей бік гора,
Поміж тими крутими горами
Сходила зоря.

Ой то ж не зоря — дівчина моя
З новесенькими та відерцями
По водицю йшла.

— Дівчино моя, напій же коня
З рубленої нової кринички,
З повного відра!

— Козаченьку мій, коли б я твоя,
Взяла б коня за шовковий повід
Та й напоїла!

— Дівчино моя, чом заміж не вийшла?
— Бідна була, по наймах служила,
Пари не знайшла!

— Дівчино мoя, сідай на коня,
Та поїдем у чистеє поле
До мого двора!

А в мого двора нема ні кола,
Тільки стоїть один кущ калини,
Та й та не цвіла.

— Калино моя, чом ти не цвіла?
— Зима люта та й цвіт оббила,
Тим я не цвіла!

Примітки

Останні два рядки кожного стовпця повторюються двічі.