Жанри родинно-побутової лірики
Опис жанру родинно-побутової лірики
Родинно-побутові пісні — це ліричні поетично-музичні твори, в яких відбиті почуття, переживання, думки людини, пов´язані з її особистим життям, подіями в сім´ї, родинними стосунками.
Незважаючи на події, які описані в поетичній ліриці, вона завжди проймає відкритістю та ніжністю. Її авторам притаманне чітко-образне мислення, вони описують в своїх творах те, що зачіпає їхні душі, що породжує радісні емоції чи навпаки сумні; в ліричних піснях характерно виражаються характери людей: задирлива чи смиренна, непіддатлива чи покірна, лайлива чи ніжна. Через відчуття однієї особи передається характер всього народу. “Мені завжди здається, — писала Леся Українка, — що коли де можна побачити вдачу народу, то се скоріше в ліричних піснях та в коломийках”. Про коломийки поговоримо окремо, а тут відзначимо тільки, що тематика і настроєвий діапазон родинно-побутової лірики дуже обширний, а співзвучність із загальнолюдськими переживаннями забезпечила їй народну любов і незгасаючу популярність.
Перші публікації української народно-пісенної лірики належить до XVIII ст. (у збірниках пісень М. Чулкова, В. Трутовського, І. Прача та ін). Починаючи з XIX ст. родинно побутова лірика публікується регулярно. До найбільш відомих досліджень цього жанру належать: дисертація О. Бодянського “Про народну поезію слов’янських племен”, праці І. Франка, О. Потебні, М. Лисенка, К. Квітки, Д. Яворницького, А. Кінька, О. Дея.