Та вже третій вечір

Та вже третій вечір, як дівчину бачив;
Ходжу коло хати,  її не видати.
— Вийди, вийди, дівчино,
Порадь моє серце, рибчино.

— Не вийду, козаче, не вийду, соболю,
Не буду стоять сей вечір з тобою.
Ой, рада б я стояти, —
Не пускає мати з хати.

Коло вікна стою, дрібні сльози роню,
Дрібні сльози роню, слова не промовлю.
Промов, серце, словечко,
Як ми любилися двоєчко.

Як ми любилися, як ми кохалися,
Слави й поговору набиралися;
Була слава-поговір,
Ти ж не моя, серце, я не твій!

Допоможи, Боже, на рушничку стати:
Тоді не розлучать ні батько, ні мати,
Ні чужая чужина,
Коли судилася дружина.

Примітки

Останні два рядки кожного стовпця повторюються двічі.