Да не жаль мені на галочку

Да не жаль мені на галочку,
Як на тую да вороночку.
Заніс мене дурний розум
У чужую да стороночку.

Ой у чужій сторононьці
Зовуть мене заволокою,
Велять мені річку брести
Широкую да глибокую.

Ой я тую бистру річку
Очеретом да перетичу,
Ой я свою родиноньку
Всю до себе да перекличу.

— Купи мені, мій батеньку,
Аркушеву оболоночку,
Нехай же я подивлюся
А на свою да на стороночку.

— Нащо тобі, мій синочку,
Аркушева оболоночка,
Хіба тобі докучила
Ся чужая да стороночка?

Ой не так же сторононька
А як тії да чужі люде,
Як прийдеться помирати
Да нікому й поховать буде.