Ой гук, мамцю, гук

Ой, гук, мамцю, гук,
Там, де бурлаки п’ють.
Веселая тая уличенька,
Ой де вони йдуть.

Ой де вони йдуть,
Там бори гудуть,
Та поперед себе вражих ляхів
Облавою пруть.

Зібралися вони
Під рясні дуби,
Та чекаючи свого отамана
На раду собі.

Отаман іде,
Як голуб гуде,
А під білою та березою
Головку кладе.

— Отамане наш,
Не дбаєш про нас.
Ось бач, наше товариство,
Як пчола, гуде.

Отамане наш,
Вже світ настає,
Уже наше славне товариство
Коней сідлає.

— Нехай сідлають,
Бог помагає!
Та вже щось мою головоньку
Хміль розбирає.

Ой помру ж, помру,
Не зажив слави,
Бо немає, бо немає долі
Батьком бути над вами.