Ой наступила чорна корова

Ой наступила чорна корова
Та бурлаченьку на ногу.
Оставайтесь, ігри та забави,
Я піду на Волгу!
— Отамане, батьку наш,
Як ти поражаєш:
Чи тут будем селитися,
Чи втікать додому? —
Щебетали ластівочки,
Через море літаючи;
Ходять наші бурлаченьки,
По табору розмовляючи.
Глибокії колодязі —
Ніде води напитися;
Нема наших синів з нами
Ні на кого подивитися!
— Червоная калинонька
Не нагнеться, не схилиться;
Моли Бога, чорнобрива,
Щоб на Волзі не загинути!
Хоч загину, не загину
Пришлю коня вороного!
— А що мені по конику,
[По конику] вороненькому,
Без тебе, милий друже,
Без тебе, молоденького.
— А я на Волзі собі міста не обібрав
Та й вернувся до свого пана господина.
— Ой десь ти був, мій хлопець,
Де ти мандрував,
Що покидаєш отця й неньку
І жінку молоденьку?
— Ой я ходив, та мій пане милий
Ой ходив я на Волгу,
А я там пробував,
І грошей заробляв,
І приніс три шалі і пару волів
На чім у дорогу ходив.
Буду тепер хазяїнувати,
Буду до кінця віка батька годувати.
А мій пан сього в резон не прийняв,
Хоче мене бити,
Що я пролежав, мало заробляв.
Та велів зготувати прутів пуки
Мене проучати,
З мене шкуру зняти,
Щоб я не кидав свого отця
Хлібом годувати.
— Боже ж мій милий,
На що ти так привів,
Щоб я в свого пана служив
І заслуги не получив!